Заслужив. Ющенка беруть в ''Шахтар''. Банщиком або масажистом?
"На сьогодні модно кидати в нього (Ющенка) каміння, – сказав в ніч на понеділок Ренат Ахметов. – Я дивлюся, що багато гравців з його команди, коли в нього був хороший рейтинг, бігли на гарній швидкості, щоб пройтися з ним. А, коли він пішов вниз, то бігли – щоб кинути в нього камінням. Зі свого боку, можу сказати, що я відчуваю велику повагу до президента Ющенка", – заявив бізнесмен.
Не буду кидати в Ющенка каміння, бо вважаю, ще не час підбивати підсумки його правління. Принаймні, така аналітика не може робитися не емоційній хвилі через два дні після виборів. Врешті-решт, треба було прожити п'ять років без Кучми, аби закралася підозра, що трапляються куди гірші варіанти і куди менш ефективні президенти.
Зате саме час оцінити роль Ющенка у виборчій кампанії. Очевидно, глибокий реверанс, в якому Ренат Леонідович просів перед Віктором Андрійовичем, дає вичерпну відповідь на це питання. Я міг би обмежитися лише цитатами пана Ахметова щодо його глибокої поваги до Ющенка та готовності прийняти його в "Шахтар". Така характеристика з боку футбольного магната тотожна зізнанню вояка в готовності сходити разом у розвідку.
Той результат, який сьогодні вранці висвітився на табло ЦВК – вагомий внесок Віктора Андрійовича в майбутнє Віктора Федоровича. Тішачись наперед тим шквалом критичних моментів, який зараз обрушиться на мою голову, мушу зазначити, що робота Ющенка виявилася в другому турі вирішальною. Він зіграв колосальну роль в демобілізації західноукраїнського виборця. Там ледве чи не в кожну хату занесли (часто-густо, ніжками та ручками регіоналів) звернення Ющенка голосувати проти обох. Переважна більшість розкусила сутність спільної технологічної операції Ющенка та Януковича, однак для Тимошенко забракло саме тієї меншості, яка клюнула на вудку двох Вікторів і голоснула-таки проти обох чи просто на прийшла.
З іншого ж, східного, боку Ющенко посприяв мобілізації виборців Януковича, холоднокровно використавши для цього образ Бандери та тему УПА. Янукович прийняв цей ідеологічний пас, і на Донбасі голосували не лише проти Тимошенко, а й проти Бандери.
Політика – це світ хижаків, і Ющенко в ньому не був і не є травоїдним. Наївно було би розраховувати, щоб його в 2010 році охопило почуття вдячності до Тимошенко за те, що вона в 2004 році не завадила йому стати президентом. У відповідь Ющенко зробив все, аби передати булаву Януковичу.
Очевидно, як громадянин він мав право робити власний вибір, а можливостей у нього дещо більше ніж у нас...
Але інші громадяни мають знати, що ворота нашої фортеці Януковичу відкрив Ющенко. І сподіватися, що на старті виборчої кампанії він з Януковичем домовився не лише про власну шкуру й радісне життя життя в Безрадичах, але й про те, що не буде другої державної, нас не запишуть в ЄЕП, трубу не здадуть росіянам, Київський Патріархат не заженуть в катакомби, а галичан, згідно теорії Табачника, не викреслять із складу українців, а заодно і з реєстру виборців...
PS
Днями десь прочитав інтерв'ю В'ячеслава Піховшека, в якому той зізнався, що Янукович особисто... заборонив критикувати Ющенка.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
