Пані Ганно, перекажіть вашим: коли співають гімн, виховані люди не рукоблудствують
"Рукоблуддя" я тут вживаю в переносном сенсі. Звичайно, публіка не мастурбувала, коли в палаці "Україна" співали духовний Гімн України. Вона, незважаючи на святі слова, заходилася несамовито плескати в долоні дорогому Леоніду Іллічу. І сам Віктор Федорович не знав, що йому робити, хоча було б достатньо дати сигнал рукою: ша, помовчте, поки доспіває.
Ось як це виглядало за описом Маші Міщенко на УНІАН: "Після виступу зазвучав духовний гімн України. І, коли чесно, я не зрозуміла, що відбувається. Я вже звикла, що навіть рядові симпатики Партії регіонів встають під час українського гімну, а деякі його навіть співають. Але духовний гімн України теж важливий. Це хоч і дещо демонстративний захід, але він все-таки містить слова молитви... І уявіть, звучать слова: "Боже великий єдиний, нам Україну храни", а в цей час лунають бурхливі оплески, буквально суцільні овації Віктору Федоровичу. Його реально викликали на біс... "
Поскаржитись можна хіба що пані Герман, яка, пишу це без жодної іронії, все ще намагається посіяти українофільскі зерна в це неродюче донецьке камінюччя, прищепити якусь пошану до нашого краю в серцях цих "старых солдат, которые не знают слов любви". За це частина регіоналів Герман і ненавидить Ганну Миколаївну, яку Олександр Чаленко назвав "бандеровской берегиней возле Президента". Сподіваюсь, пані Герман знає, хто з її товаришів по найвищому державному керівництві бовваніє за спиною Олександра.
***
PS. Редакція журналу "Український тиждень" заявляє про тиск та штучне обмеження доступу видання до читачів. Про це йдеться у відкритому листі за підписом колективу "Українського тижня".
Згідно з листом, компанія "Міжнародні авіалінії України" без жодного пояснення припинила співпрацю з журналом. Раніше "Український тиждень" за власний кошт надавав частину тиражу для розповсюдження серед авіапасажирів на місцевих і міжнародних авіалініях, стверджують автори листа.
"28 травня, наступного дня після візиту президента і його команди до Львова, працівник авіакомпанії В. Азбукін без пояснення причин повідомив, що компанія розриває стосунки з нашим виданням з "сьогоднішнього дня"", – йдеться в зверненні.
Редакція переконана, що такі обмеження авіакомпанія застосувала тільки до "Українського тижня":
"Через певний час ми отримали листа за підписом віце-президента МАУ А. В. Борисюка, в якому нам повідомили, що "в зв'язку з впорядкуванням друкованої продукції, що розповсюджується на рейсах авіакомпанії" дія угоди припиняється з 30 червня 2010 року (в авіакомпанії помітили, що контрактом передбачено місячний термін повідомлення щодо розірвання стосунків). Отже, авіакомпанія "впорядкувала друковану продукцію", викинувши з переліку одне видання – журнал "Український тиждень"".
Колектив УТ висловлює розуміння, що "припинення співпраці є вимушеним кроком бізнес-партнерів". Але разом з тим, заявляють, що цей факт свідчить про початок тиску на видання.
"Неважко зрозуміти, що ніхто у чинній владі офіційно не підтвердить, що це рішення прийнято на їхню вимогу (точніше, на вимогу якогось чиновника чи депутата, який побачив або прочитав журнал в літаку) ", – стверджують автори звернення.
Із закликом вжити всіх можливих заходів впливу з метою припинення будь-якого тиску на ЗМІ в Україні, згортання демократичних прав та свобод "Український тиждень" звертається до громадських кіл України та європейської спільноти. – "Телекритика"
Мабуть, є за що. Ось обкладинки часопису.
