Попри світоглядні суперечки, вважаю, що звільнення Чаленка було би несправедливим
Нещодавно Сашко Чаленко бажав мені повіситися, накласти на себе руки, удавитися тощо. Звичайно, я того всерйоз не сприймав, хоча, як на мене, в своїх дописах в блогах УП Чаленко переходить межу. Втім, не дарма кажуть: не суди, то й не судимим будеш.
Чаленка я знаю з кінця 90-х років, він завжди, незалежно від політичної кон'юнктури, був "яничаром" і стояв на позиціях навіть не малоросійства.
Але ідеологічні розбіжності не заважають мені визнати, що професійні принципи Чаленка завжди олюднювали газету "Сегодня". Рівно як і мушу підтвердити, що його боротьба за наявність іншої точки зору не завжди була успшною, а коментарі часто-густо його начальством редагувалися так, що пізнати себе було неможливо. За таких умов будь-який журналіст повинен захищати свою позицію перед редактором – навіть під загрозою звільнення.
