Добраніч, або доброго ранку, київські "противсіхи". Не буде "усьо Донецьк". Воно вже є
Президент отримав право призначати голову Київської міськдержадміністрації. Відповідні зміни до закону про столицю ухвалили депутати Верховної Ради у вівторок – оцю сумну новину повідомила УП.
Відповідно до змін "виконавчим органом Київської міської ради є Київська міська державна адміністрація, яка паралельно виконує функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві". "Голова Київської міської державної адміністрації призначається Президентом України в порядку, передбаченому Конституцією та законами України", – йдеться в новій редакції закону.
Як відомо, раніше головою КМДА автоматично ставав голова Київради.
Ну що вам сказати? Новини є дві – хороша й погана. Почну з хорошої – Черновецького практично усунуто від влади. А ось і погана: одночасно всю громаду міста Києва усунуто від впливу на владу. Першу особу в місті призначатиме Янукович, і не так вже важливо, з Комсомольська та особа на Амурі, Єнакієвого чи Макіївки – головне у вас, тобто у нас, бо я є частиною нашої громади, ніхто не питатиме.
7 лютого ми цього права себе самі ж і позбавили – завдяки громадянській позиції тих, хто "проти всіх", або "проти обох". Запам'ятайте, друзі, на майбутнє: "проти обох" – значить, за когось з них супроти слабшого у змаганні, а "свято место пусто не бывает".
Найрозумніші з виборців хотіли покарати Тимошенко, та – о "Горе от ума" – покарали Київ та Україну.
Я працюю з Тимошенко вже шостий рік, і покарати її мене хотілося не раз – здорове бажання будь-кого щодо будь-якого шефа.
Повірте, панове "проти всіх", я краще за вас знаю її недоліки. Але й чесноти мені видніші.
Повірте, серед українських політиків у мене немає ідеалу, і жоден з них не вписується в портрет бажаного для мене президента.
Повірте, вважаю себе лібералом, скептично ставлюся до будь-якої влади, і мені куди комфортніше працювати з опозицією.
І душа у мене болить не за те, що Тимошенко не президент, а через те, що нова влада робить з Україною, і чого наша влада, хай і погана, ніколи б не вчинила.
І тому, вибачте, я ще не раз дорікатиму вам за те, що ви, такі розумні, не змогли переступити через емоції й зробити адекватного вибору.
В свою чергу не раз ще перед вами вибачатимусь за те, що ми зробили не так і чого ми не зробили, щоб переконати вас.
Чому я саме зараз про це написав? Бо не спиться. А чому не спиться? Бо – див. вище.
