Забужко, ку-ку! Доброго ранку, противсіхи! З Днем Конституції!
З Днем вас нової Конституції... Вашими добрими намірами Янукович прокладає нам дорогу в пекло. Поки ви копилили губки, не хочучи в черговий раз обирати між більшим та меншим злом, зроблено вибір на користь національної катастрофи.
Вибір – це інколи пекельна мука, тоді, коли мусиш обирати не те або того, чого або кого тобі хочеться, а те, того чи ту, з чого реальний вибір складається.
Я б теж, як і ви, із задоволенням проголосував би за Вацлава Гавела, та він, от лихо, не балотувався в президенти України. Тому я зробив інший вибір, і проголосував за людину, чиї переваги та недоліки мені в принципі краще відомі, ніж тим, хто мені зараз тут напише, що думає про мене та про мою шефиню.
А ви – чекайте на українського Гавела, і може вам колись повезе, якщо до того Україна ще не спустить дух після першого, другого, третього чи взагалі пожиттєвого президентства Януковича. Конституційний суд вже готовий проголосити його ким завгодно. Хоч царем, хоч фюрером, хоч дуче, хоч батьком нації, як це нещодавно зроблено з Назарбаєвим.
І, повірте, менш за все мене обходить те, що Тимошенко не стала президентом. Моя позиція щодо другого туру була би такою самою, хто б туди не потрапив, хоч би навіть і Ющенко.
Вічних диктатур не буває. Всі авторитарні режими рано чи пізно падають. Так буде й з Януковичем. Рано чи пізно демократія до України повернеться, хоча дехто, як режим Кастро, тримається вже понад 50 років. Але є зміни, які за десять-двадцять років стануть незворотними. Саме такі – закладені в проекті закону про мови Єфремова-Симоненка-Гриневецького, який і є прямими наслідком другого туру. Я надто глибоко вивчив цей проект – це шлях до незворотного переходу України від теперішньої двомовності на суцільну російщину. І отут повернення назад вже не буде.
Розуміння цього і є головною причиною, чому я раз за разом не можу утриматися від подібних лещо емоційних записів.
