У Януковича так раді за Тягнибока. Блакитна мрія біло-блакитних
Ось вона, блакитна мрія біло-блакитних, вони навіть її не приховують. Тимошенко – "на узбіччі". А лідер опозиції – Тягнибок! "Что и требовалось доказать"... І хто б сумнівався?
Карти, досі відомі обраним та особливо поінформованим, ширшому загалові розкрив заступник секретаря Ради національної безпеки та оборони України Дмитро Видрін.
В 2004 році вони, щоб налякати Схід та Південь, штучно та безпідставно ліпили націоналіста з Ющенка. А тепер – ось воно, готове пугало. Не подобається Янукович, так ось вам націоналістична загроза...
Недарма своїми "страхами реальними і псевдострахами" пан Видрін поділився з англомовною "KyivPost", адресованій іноземному ком'юніті в Україні. За кордон влада вже почала сигналізувати про антисемітський характер української опозиції.
"Остання соціологія (яку дуже хотілося б побачити – ОМ) показує, що поволі, але неухильно її витісняє на опозиційне узбіччя Олег Тягнибок", – пише Видрін. На його думку, "вже на цих виборах він, мінімум, у трьох західних областях випередить Тимошенко". Тут пан Видрін близький до істини. Позаяк влада, яку представляє Дмитро Гнатович, не допустила "Батьківщину" до виборів у Львівській області та в місті Тернополі, виборці Тимошенко, яка нині посідає там перше місце, перетечуть до Тягнибока.
Думаю, в прагненні влади забезпечити "Свободі" першу позицію в Галичині й криється причина блокування участі "Батьківщини" у виборах. (До речі, на Київщині у виборчих комісіях вдячна за такий пас "Свобода" голосувала за реєстрацію списків від фальшивої "Батьківщини").
Раніше я вже писав, що наближена до Партії регіонів газета "Сегодня" назвала "Свободу" опозиційною "колоною номер один".
Вже сама собою радикальна проросійська політика, яку проводить нова влада, заграючи з Москвою та крайнім політичним Сходом, на Заході створює попит на крайні, але з іншим знаком гасла. Такі є лише у Тягнибока. Ця перспектива очевидна і Партії регіонів. Як співається у відомій шахтарській пісні, "паренька приметили, руку дружбы подали, повели с собой, девушки пригожие тихой песней встретили, и в забой отправился парень молодой".
Це власне все, що я поки хотів би сказати у відповідь на вчорашню пропозицію Ігоря Мірошниченка трохи поговорити.
Хто хоче знати більше, відсилаю до блогу мого великого друга Бориса Кушнірука. Пан Кушнірук, член центрального проводу Української народної партії, як націоналіст націоналістам розповів свободівцям все що про них думає: "Відверто маргінальний склад членів ВО "Свобода", з вкрай низьким рівнем професіоналізму в області економіки, права, державного управління буде підкреслювати значно вищий рівень готовності представників команди Януковича до управління країною... Витівки печерного націоналізму відверто провокаційного штибу, з яким в необхідний для "регіоналів" момент, постійно з'являється якийсь представник ВО "Свободи" на кшталт пані Фаріон, створює чудове тло, на якому Віктор Янукович та представники його команди являють собою просто таки захмарний рівень політкоректності та толерантності. Зрозуміло, що саме в такому вигляді воліли би бачити в Партії регіонів опозицію, яка представляє національно-патріотичні сили. Вкрай непрофесійна, галаслива та підкреслено ксенофобська".
Що ж до того, чи справді підтримують ВО "Свобода" та її ватажка пана Тягнибока в Партії регіонів, то кожний може пошукати в Інтернеті звіти про частоту появи Тягнибока та представників його найближчого оточення на провідних телеканалах країни, які, як добре відомо, знаходяться під впливом "регіоналів".
Не менш цікавим є питання джерел фінансування цієї політичної сили – для інтриги відсилаю до блогу пана Кушнірука.
Тим часом експерти починають аналізувати міжнародні наслідки проекту "Тягнибок". Ось що з цього приводу пише в журналі "Главред" Андреас Умланд, викладач кафедри політології Києво-Могилянської академії:
"Це буде ще одним ударом по міжнародній репутації України. "Свобода" – партія, яка висуває відверто етноцентристські ідеї та не надто приховує своїх антисемітських поглядів. Серед її головних ідеологічних пунктів, крім вираженої русофобії та загальної ксенофобії, – радикальна антиімміграційна позиція. Її ідеї зводяться до радикально анти-західного і антиліберального світогляду, який відверто суперечить цінностям, що є в основі таких організацій, як Рада Європи, ЄС, ОБСЄ, НАТО. Партія Тягнибока належить до так званого Альянсу європейських національних рухів. Ця пан'європейська асоціація право-радикальних партій включає в себе, крім інших угруповань, французький Національний Фронт, Рух за кращу Угорщину і Британську національну партію (ВМР), які на сьогодні є найбільш значущими й екстремістськими націоналістичними партіями Європи. Найскандальнішим новим політичним другом Тягнибока на міжнародній арені є француз Жан-Марі Ле Пен, який був також відомий своєю дружбою з Володимиром Жириновським, одним з найбільш агресивних політиків-українофобів Росії.
Особливість феномена "Свободи" полягає в тому, що для такої внутрішньо неконсолідованої і зовнішньо неінтегрованої країни, як Україна, ультранаціоналістична партія в національному парламенті була б небезпечною розкішшю. "Свобода" – як фракція Верховної Ради – ще більше розділить західних і південно-східних українців, а також відверне багатьох міжнародних партнерів від української держави. Вона спричинить ще більшу географічну поляризацію українського електорату. Присутність "Свободи" в національному законодавчому органі країни загальмує розвиток єдиної української політичної нації, а також трансрегіонального, пан'етнічного українського патріотизму. Громадські діячі таких країн, як Польща, Ізраїль, Німеччина, більш скептично ставитимуться до України як європейської держави. Подальше сходження "Свободи" спричинить заморожування нинішньої неінтегрованості України в європейську систему безпеки. Входження галицьких ультранаціоналістів в український політичний істеблішмент призведе до похолодання відносин між Києвом та Брюсселем. Це, у свою чергу, зробить Україну більш вразливою щодо російських спроб підірвати незалежність і цілісність цієї пострадянської держави".
