''Леонид Ильич, Христос воскрес! – Спасибо, мне уже доложили''
Янукович у своєму Різдвяному привітанні чомусь окремо наголосив на тому, що вітає лише православних. А греко-католики за Януковича не голосували – для чого їх вітати? Втім, вони, думаю, не дуже сумують через те, що Янукович оминув їх увагою. Про інші святкові ляпи Януковича добре написав Сергій Грабовський.
У вітанні "ужиті формулювання "усі православні християни з надією вдивляються в небо, де сходить Різдвяна зоря" та "в ці хвилини ми разом, увесь православний світ". Найперше, глава Української держави, в якій понад 5% населення належать до Греко-католицької Церкви, яка відзначає Різдво Христове 7 січня, "забув" про цю чималу категорію своїх співгромадян, що слухала президентський виступ на Святвечір за столом із дванадцятьма стравами. Чи це маленька помста за те, що мало хто із вірних цієї Церкви не голосував на виборах за Віктора Федоровича? Якщо так, то хіба це по-християнськи?
Та головне в іншому. Оскільки теза про "весь православний світ" повторена аж двічі, то це не обмовка і не описка спічрайтерів. Це – спроба відлучити від православ'я приблизно п'яту частину православних християн і більшість православних патріархів, включно із Вселенським, які відзначають Різдво Христове 25 грудня. Йдеться про Антиохійську, Олександрійську, Кіпрську, Болгарську, Румунську, Елладську і низку інших православних Церков, про православних Греції, Румунії, Болгарії, Польщі, Сирії, Лівану, Єгипту й інших країн. Ба більше: Віктор Янукович відлучив від православ'я і частину вірних Російської Церкви. Бо ж, скажімо, Латвійська православна Церква Московського патріархату ще з 1920-х років за благословенням патріарха Тихона чинить різдвяні богослужіння щороку 24 і 25 грудня. І не лише вона".
Як тут не згадати бородатий анекдот:
- Леонид Ильич, Христос воскрес!
- Спасибо, мне уже доложили.
Тим часом предстоятель Української греко-католицької Церкви кардинал Гузар пояснив, чому на відміну від УПЦ МП, УГКЦ не просить у держави грошей на свій кафедральний собор:
" Ми стали на такому становищі, що не хочемо приймати пожертв від офіційних органів. Бо це завжди тягне за собою певну, я назву це, "вдячність". Ми хочемо бути Церквою свобідною, щоби пожертви не перешкодили нам сказати правду, коли її треба сказати". Про це Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Любомир сказав у традиційному Різдвяному інтерв'ю "5 каналові", відповідаючи на запитання журналіста, як іде будівництво Патріаршого собору Воскресіння Христового у Києві і як Глава УГКЦ ставиться до тих конфесій, яким багатомільйонні асигнування на будівельні потреби дістаються безпосередньо з держбюджету"
"Коли певна державна інституція чи орган підтримують якусь церковну ініціативу, що б це не було – чи будова, чи щось інше – це, звичайно, зобов'язує і накладає певний обов'язок. Може, дещо промовчати, може, дещо не добачити, одним слово, зв'язує свободу Церкви. Це дуже небезпечна річ. Церква, щоби бути собою, мусить бути настільки свобідною, щоб, коли буде потреба, могти і своїм вірним, і всім іншим сказати, що і як", – наголосив Предстоятель УГКЦ.
Різдвяний привіт Блаженнішого Любомира
до вірних Української Греко-Католицької Церкви
"Євангеліє розповіло нам про родовід Ісуса Христа від Авраама аж до народження нашого Спасителя. Слухаючи цей докладний перелік поколінь, можна збагнути, що прихід Христа до людей був заздалегідь підготовлений, тобто Його поява на землі відбувалася за точним планом Небесного Отця. Навіть більше, не тільки народження, а й усе життя Ісуса Христа вже століття наперед було передбачене пророками...
Дорогі у Христі, звертаю на це Вашу увагу, бо, замислюючись над подіями щоденного життя, ми схильні думати, що вони стаються випадково. Ми часто вважаємо, що все могло б бути інакше. Інколи у нас створюється враження, що все довкола відбувається безконтрольно, що Господь Бог забув про світ. Однак наша віра, побудована на Божому об'явленні, дає нам протилежну відповідь: все, що відбувається в нашому особистому і суспільному житті, окрім гріха, відповідає Божому плану. Доказ цього знаходимо саме в життєписі Ісуса Христа, від обітниці Месії нашим прародичам у раю аж до Його славного воскресіння.
Відтак виникає наступне запитання: чому Господь Бог допускає обставини, які є для нас неприємними чи навіть завдають нам великих страждань? Цього разу нам відповідає сам Ісус Христос в Євангелії від Луки, коли говорить про дальший розвиток історії та різні трагічні події, які мають статися в майбутньому. Його слова звучать так: "Це дасть вам нагоду свідчити" (Лк. 21, 13). Якби не було голодних – нікого було б годувати, якби не було спраглих – нікого було б поїти, якби не було чужинців – нікого було б прийняти, якби не було хворих чи ув'язнених – нікого було б відвідати. Якби не було Різдва – не було б Великої п'ятниці та Воскресіння. Отже, все те, що відбувається довкола нас, навіть найбільш трагічне, – це Божий план для нас, який дає нам нагоду свідчити Христові, шукаючи правди, справедливості й добра.
Здавалося б, що ці думки не мають нічого спільного із радісним різдвяним часом, коли люди збираються за спільним столом, обмінюються дарунками, колядують, відвідують одне одного... Насправді суть великого празника Різдва Христового не в цих зовнішніх і швидкоплинних речах, – суть цього празника в тому, що Єдинородний Божий Син прийшов поміж нас, аби здійснити вповні план Небесного Отця для нашого спасіння. Тому моїм найбільшим побажанням для всіх нас є те, щоб ця правда, що з нами Бог, посідала головне місце у наших різдвяних святкуваннях, щоб ми зберігали її у наших умах і серцях протягом цілого року і щоб вона робила наше життя зрозумілим, надавала кожній миті нашого земного існування спасенної вартості".
Повний текст – тут
А тут – Різдвяне Послання Патріарха Філарета:
Різдво Христове – це свято чеснот, джерело наших радостей, перемога духа над плоттю; свято, завдяки якому небо відкрилося для людини. Якщо Різдво Христове змінило світ і такі великі наслідки його впливу на людство, то чому навколо нас так багато зла? Ми бачимо розпусту, злочинність, корупцію, несправедливі закони, неправду, жорстокість, пияцтво, наркоманію, розлучення подружжя, користолюбство, неправедне збагачування та інші пороки. І всім цим страждають християни, люди, які вірять в існування Бога. У чому причина? Причина не в тому, що Бог безсилий і не може змінити світ на краще, – Бог – всемогутній і для Нього все можливе, але сама людина не хоче стати доброю. Вона обирає неправду замість правди, егоїзм замість любові до ближнього, диявола замість Бога, зло замість добра. Причина не в Богові, а в людях, у їхньому злому виборі, у нашій злій волі. Зле волевиявлення є причиною всіх бід, страждань і смерті!
Але Господь і цьому злу покладе край, коли на Страшному суді остаточно відокремить зло від добра, грішників від праведників. Це так буде, бо так сказав Бог: "І підуть грішники на вічні муки, а праведники в життя вічне" (Мф. 25, 46).
Різдво Христове дає нам велику надію, що, покаявшись у гріхах, з великої милості Божої і неосяжної Його любові до нас, грішних, ми успадкуємо блаженне життя вічне..."
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
