Щоб врятувати українську, нею треба говорити, думати, читати. Про звернення Тимошенко, яке збудило Герман
Як Янукович не лише говорить, але й думає по-українськи, видно на багатьох прикладах.
На закритті україномовних шкіл на Донбасі.
На міністрові освіти Табачнику – з голови до ніг.
На зримому зменшенні долі української мови на телебаченні.
На підтримці Партією регіонів законопроекту про ліквідацію квот на український культурний продукт.
На концепції мовної освіти, яка фактично ігнорує державний статус української мови.
На запереченні Голодомору як геноциду.
На скасуванні указу по Бандері.
На намірі розробити з росіянами спільний підручник історії.
На особливій увазі та пошані влади до Російської Православної Церкви, яка прикривається вивіскою УПЦ МП, на ігноруванні власне українських релігійних юрисдикцій, на пресингу УПЦ КП.
Подавати все це за ознаку думання по-українськи – значить, глибоко не поважати аудиторію. Або просто над нею знущатися.
Дві речі, які ще можна поставити в заслугу Януковичу, – це те, що він сам опанував-таки українську, і те, що досі не дав ходу вбивчому законопроектові свого партайгеноссе Єфремова.
Але половина Кабміну вперто ігнорує українську, а автори закону обіцяють, що вони все одне його ухвалять, щойно влучать момент. Втім, проект Єфремова-Симоненка-Гриневецького унікальний тим, що його ще не ухвалили, а вже виконують.
Тому Ганні Миколаївні краще було б промовчати, щоб не робити зайвої реклами зверненню Юлії Тимошенко з нагоди Міжнародного дня рідної мови.
Я не публікую в блогах офіційних документів партії, але коли вже пані Герман поставила тему на порядок денний, то будь ласка.
"Мова – це унікальна душа кожного народу, його неповторний генетичний код. Це подарунок від Господа, який кожна нація має берегти і розвивати.
День рідної мови – це насамперед свято. Але, на жаль, нинішня влада часто робить із свят привід не для радощів, а для смутку.
При формально державному статусі української режим Януковича розгорнув справжню війну проти мови Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка. Влада закриває україномовні школи, скорочує присутність нашої мови у вузах та інформаційному просторі. Сотні працівників адміністрації Якуковича, Кабміну, обласних та місцевих адміністрацій, більшість депутатів-регіоналів не розмовляють українською, або взагалі її не знають і не поважають.
Дії Януковича та його оточення, навіть тих із них, хто вимушено цідить з себе українські слова, чітко свідчать, що наша мова для них не є цінністю, яку слід берегти, примножувати та передавати нащадкам.
За таких умов кожен громадянин України мимоволі стає опозицією до новітніх валуєвих – гонителів української мови. І підтримувати рідну мову нам доводиться щодня. Звичайно, ми готові вийти на Майдан, якщо пазурі Януковича потягнуться до закону про мови або конституційного статусу української. Але є й прості дієві речі, які не вимагають жертв чи подвигів: просто купити в кіоску україномовну газету чи україномовну книгу у крамниці. Замовити на радіостанції україномовну пісню. Письмово вимагати від керівництва телеканалів збільшення частки україномовних програм. Не шкодувати грошей на кіно з україномовним дубляжем. Заходячи в крамницю з дисками, питати фільм з українською звуковою доріжкою. Нести українське слово в соціальні мережі. Інсталювати та використовувати україномовне програмне забезпечення. Зміцнювати україномовний сегмент у "Вікіпедії". Гуглити українською. Не піддаючись мовному тиску оточення, розмовляти українською мовою. Навчати рідній мові дітей та спілкуватися з ними українською. Тільки так ми збережемо нашу рідну мову. Відповідальність за неї – на кожному з нас.
Жоден закон не зруйнує мову, якщо кожен, хто володіє українською, просто здолає буденну звичку користатися іншою мовою.
В Україні статус української мови як державної законодавчо гарантований статтею 10 Конституції. Партія "Батьківщина" послідовно дотримується принципу існування однієї державної мови – української.
Робимо це не для того, щоб принизити інші мови. Просто зрозуміймо всі, україномовні, російськомовні, іншомовні: державна підтримка українській потрібна лише для того, щоб подолати наслідки кількасотлітньої колоніальної мовної політики, внаслідок якої комунікативна потужність української мови опинилася під загрозою.
Ми шануємо право всіх громадян України на свою рідну мову. Я сама народилась у здебільшого російськомовному регіоні, сама як слід опанувала українську лише у зрілому віці. Звертаюсь до своїх російськомовних співвітчизників з проханням зробити свідомий крок назустріч українській мові: кожен, хто це зробить, стане багатшим на одну мову, милозвучну, красиву і неповторну. Щиро бажаю, щоб російська мова ніколи не опинилася у такому критичному становищі, як зараз українська.
Бажаю кожному з нас зберегти та передати наступним поколінням цей безцінний дар – рідну мову. Хай кожен з нас любить свою рідну мову, хай кожен поважає, вивчає і плекає українську – рідну мову нашої Держави." – Юлія ТИМОШЕНКО.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
