Чому я не покладу гроші в ''Альфа-банк'', не візьму ''кредит на весну'' від ''Ренесансу'' і не їстиму згущеного молока...

Згідно законів "Про рекламу" (ст.6) та "Про мови" (ст.35), українська мова є мовою реклами, рівно як і "мовою офіційних оголошень, повідомлень, плакатів, афіш".Як не дивно, раніше ці норми в цілому виконувалися – принаймні на рівні загальнонаціональних ЗМІ.

Зі зміною влади помінялася і мовна політика. Можливостей надати російській статус другої державної у Януковича наразі немає: в цьому питанні 300 союзників він не відшукає навіть у чинній Раді. А від ухвалення зареєстрованого Єфремовим-Симоненком-Гриневецьким закону про мови, який, неначе знущаючись, залишає українську єдиною державною, але перекриває кисень для її розвитку як засобу комунікації, Банкова утримується з огляду й на без того вибухонебезпечну ситуацію в суспільстві, яке вже от-от закипить від так званих реформ. До того ж, проект, крім цілої низки вітчизняних науково-експертних установ, забракували і Верховний Комісар ОБСЄ у справах національних меншин, і Венеціанська комісія.

Але, незважаючи на те, що проект Єфремова та К поки не став законом, його норми втілюються в життя, оскільки вони віддзеркалюють філософію чинної влади у мовному питанні.

Ось один із проявів такої політики. Дедалі частіше друковані українські ЗМІ, які відчули якщо не ворожість, то повну байдужість влади до майбутнього української мови, порушують закон та розміщують рекламу російською.



Закон, до речі, доволі гуманний. По-перше, він дозволяє-таки рекламу російською та іншою мовами – як переклад "поряд з текстом, викладеним українською мовою". По-друге, з огляду на те, що Україна ратифікувала Європейську хартію регіональних мов, право розповсюджувати рекламу російською та іншими мовами мають регіональні ЗМІ, але не ті, які поширюються на всій території України, як-то "Факты" чи "Сегодня". Ці два видання, як на мій суб'ктивний погляд, виглядають як найбільші порушники закону.

Поки що в рамках законодавства відносно утримуються такі видання Українського медіа-холдингу як "Комсомольская правда" та "Фокус", а щодо "Аргументів та фактів", то там раз на раз не випадає: один номер – більш-менш в рамках закону, в іншому – купа порушень.

На тему порушень законодавства про мову та рекламу я мав листування з "Фактами" та "Сегодня". Перший заступник головного редактора "Фактів" пан Хлистун виявився політично підкованим і послав мене... читати Європейську хартію регіональних мов та мов меншин. Він також апелював до статті 27 закону "Про рекламу", згідно якої відповідальність за порушення закону про рекламу несуть рекламодавці.

Я ще раз перечитав би Хартію, якби... Якби "Факты" були не загальнонаціональним виданням, а районною болгарськомовною газетою Одещини, угорськомовним часописом Закарпаття, або принаймні кримським республіканським друкованим органом. Якби і без того не пам'ятав, що згідно Хартії, "захист і підтримка реґіональних або міноритарних мов не повинні здійснюватися на шкоду офіційним мовам". Якби не знав, що і Закон України "Про ратифікації Європейської хартії" чітко зазначає: "заходи, спрямовані на утвердження української мови як державної, її розвиток і функціонування в усіх сферах суспільного життя на всій території України, не вважаються такими, що перешкоджають чи створюють загрозу збереженню або розвитку мов, на які... поширюються положення Хартії".

Явно на простака пан Хлистун розраховував і пишучи про те, ніби відповідальність за порушення закону про рекламу несе рекламодавець. Для того, щоб переконатися в неправді, варто зазирнути в статтю 27 закону "Про рекламу", де до кола відповідальних віднесено і рекламодавців, і виробників реклами, і її розповсюдників.

Не слід валити все на рекламодавців, бо на деяких прикладах видно, що не вони, а власне газета вирішує, якою мовою поставити макет. Якщо не так, то чому, скажімо, препарати російської марки "Эвалар" в газетах "Жизнь" та "КП" останнім часом рекламувалися українською, а в "Газете по-киевски" та "АиФ" – російською?

До речі, саме "фармацевти" є головними порушниками серед рекламодавців. Ось перелік препаратів, які протягом пари останніх тижнів рекламувалися всупереч закону: "легендарний корінь Тонгкат", доппельгерц, черніка-форте, інфлюцид, фітолкас, хелпер, умкалор.

Не в кожному рекламному макеті можна знайти інформацію про компанію-замовника реклами. Із стосу газет я все ж таки виудив такі назви: представництво "Альпен Фарма АГ" в Україн, українське представництво "Квайссер Фарма ГмбХ та Ко КГ", "Балканфарма Дупница", компанія "Алтимед", слуховий центр "Реотан", компанія "Супердент і К", Міський центр малоінвазійної хірургії суглобів при Київській міській клінічній лікарні.

А от "Нікомед Україна" рекламується українською, як взагалі це поки що робить більшість рекламодавців. Дисциплінованими є банки, страхові компанії, автоділери тощо.

І все ж таки кілька тижнів тому я зафіксував російськомовну рекламу експрес-кредитів від Альфа-банку та "кредитів на весну від "Ренесанс-крелит". А також ознайомився із пропозицією попоїсти "вкусного и полезного" згущеного молока виробництва "ЗАО "Первомайский МКХ". Я точно того молока не їстиму. Якщо ЗАТ "Первомайський" порушує закон, то хтозна, що там може бути в їхньому вареві? Так само не піду по кредити в "Ренесанс" та "Альфа"...

Чому мене так турбує мова реклами в друкованих ЗМІ? І хіба не природньо, щоб релкама друкувалася мовою ЗМІ? На жаль, у нас в мовній сфері багато чого неприроднього. В силу історичних та політичних обставин, ситуація на ринку склалася так, що видавці саме російську мову розглядають як значно потужніший засіб комунікації. При доступності російської мови і для україномовних читачів, гравці медіа-ринку не вбачають особливої потреби докладати окремих зусиль для формування сегменту україномовної преси: чого паритись, адже читатимуть врешті-решт і російською. Відтак, при приблизно однаковій кількості україномовних та російськомовних громадян в країні російською мовою видається 70% річного накладу газет та майже 90% – журналів.

За таких умов обов'якзовість української мови в галузі реклами забезпечує певну присутність української в центральних мас медіа, яка в противному випадку тяжіла би до нуля.

Тому збереження української як мови реклами в центральних ЗМІ сприяє послабленню кричущого диспаритету на користь російської і може розглядатися як компромісний, хоча і паліативний шлях за відсутності інших можливостей збалансувати права мовних спільнот на отримання інформації в друкованих та й в електронних ЗМІ.