"Газета по-киевски" повернулася й почала з порушення закону про рекламу
В четвер, позбувшись свого засновника те шеф-редатора, у продажу з'явилася "Газета по-киевски". Принципових змін у цьому улюбленому для багатьох киян виданні я не помітив, більше того, воно зберегло певну гостроту, якою і раніше відрізнялося від інших щоденних часописів.
Зрозуміло, що після тривалої перерви у виході реклами небагато. Але навіть при такій кількості газета порушила закон про рекламу. Добрий чи поганий, але він вимагає публікувати рекламу українською мовою. Закон не один для всіх. І якщо "Укргазбанк" та "Ренесанс Кредит" дотримуються його букви і духу, то "Приватбанк" – ні.
На штрафні санкції наривається якась і "Тонус-студія" на Лівобережній.
Значно більше порушень виявилося в четверговому числі "Аргументов и фактов". Це видання входить до того ж медіа-холдингу, що и "Комсомольская правда", але політика у них різна. Якщо "КП" більш-менш дотримується законодавства, то в "АиФ" переважає "незаконна" реклама. У них, як і всюди, особливо зловживають "фармацевти". В більшості макетів неможливо знайти, хто рекламодавець. Із тих порушників, які засвітилися, – представництво швейцарської компанії "Альпен-фарма" в Україні. На відміну від законослухняного ТОВ "Байєр", яке рекламує аспірин українською, швейцарці порушують закон.
Втім, вже наврочив: у п'ятничному числі "в конфлікт із законом" вступила і "КП". Більшість реклами вийшла українською, але кетчуп "Щедро" (ТОВ "Агрокосм"), компанія "Топ-маркет", НПОО "Біофітотехнології" та компанія "Гульден-Фарм" "порушують закон" та "псують репутацію" КП як законослухняного видання.
Користуючись нагодою хотілося б подякувати за законослухняність та розуміння специфіки мовної ситуації в Україні таким видання як "Комерсант", "Экономические известия", "2000"-!, "Фокус", "Корреспондент", "Деловая столица" тощо.
В чому та специфіка полягає? Чому в російськомовних виданнях реклама має оприлюднюватися російською? Тому, що це спосіб забезпечити її присутність в медіа-просторі, де 70% річного накладу газет і 90% журналів видаються російською. Це – наслідок колоніальної та постколоніальної деформації мовної політики в Україні. Видавцям вигідніше друкувати російською, тому що російськомовні ЗМІ охоплюють дві аудиторії – русофононів і українгофонів, в той час як україномовні ЗМІ можуть бути розраховані лише на тих, хто говорить тільки українською, та й то не на всіх.
Відтак, для мінімального збалансування ситуації держава має регулювати невидиму руку ринку. Так і було раніше. Для теперішньої влади, як мені видається, українська мова не є цінністю, відтак режим не бачить сенсу надавати компенсаційну підтримку українській. Не наважившись поки що ухвалити законопроект Єфремова-Симоненка-Гриневецького, який зводить нанівець присутність української мови в усіх сферах громадського життя, влада тим не менш поступово втілює його норми в життя. В чинному законодавстві зафіксовано норму про україномовність реклами, в проекті Єфремова та компанії – питання віддається на відкуп ринку. Парадокс, але ринок керується не нормою діючого закону, а пропозицією одіозного законопроекту.
