Пані Герман, а чи виступить коли-небудь Віктор Янукович на Всесвітньому конгресі україномовної преси?
Звичайно, для України це велика подія – Всесвітній конгрес російськомовної преси. Віктор Федорович не міг не зробити реверанс російськомовній пресі – він же український президент!
Втім, про російськомовну пресу в цьому світі є кому подбати і без Януковича. В одній Росії цілих два президенти – великий та маленький.
Хто подумає про україномовну пресу? В Україні 70% накладу газет та 90% тиражу журналів видаються російською, то може 30 та 10% – то вже не такі великі аудиторії, щоб бути вартими президентської уваги? Рік за роком доля україномовних друкованих ЗМІ зменшується. На фоні історичної мовної диспропорції все вирішує ринок – цілком природно, на користь більш потужного засобу комунікації. Наша двомовність, як відомо, одноканальна: росіяни практикують лише російську, українці – користуються обома мовами. Відтак, україномовне видання орієнтоване лише на україномовну адуиторію, а російськомовне – на дві. Звичайно, необхідності дбати про якісь специфічні потреби україномовних така ситуація видавця позбавляє, але державу – ні.
Тому дарую Ганні Миколаївні ідею – зібрати Конгрес україномовної преси, хоча розумію, що зникнення української мови зовсім не належить до кола тих проблем, які б могли засмутити більшість однопартійців Ганни Миколаївни.
