Мілінкевич попереджає: "Свободу можна втратити в один день". В продовження теми про мовчання
Цю його фразу в інтерв'ю журналу "Країна" я прочитав наступного дня після свого допису "Мовчіть на здоров'я, за це ще не доставляють до буцегарні. Поки можна навіть безкарно поплескати в долоні".
"Історія Білорусі варта того, щоб на ній повчилися українці. Коли десь в 1995 році Лукашенко судив Шушкевича нібито за ящик іржавих державних цвяхів, завезених на привтану дачу, білоруси здебільшого мовчали. Мовчали вони і в 1996 році, коли Лукашенко розганяв Раду і ліквідовував парламентаризм. Мовчать вони і тепер, але нині до буцегарні забирають вже навіть за мовчання, а не лише за публічне плескання в долоні. Таким шляхом нині прямують і українці. Дивлячись суд по ТБ, можна помовчати. За це нічого не буде. Активні юлененависники можуть навіть безкарно поплескати в долоні від морального задоволення від того, що їй таки боляче. А коли настане момент нестерпності, і захочеться шось вигукнути, за це вже забиратимуть у кутузку. І тоді говорити буде вже запізно, бо зміни стануть незворотними. І справа тут зовсім не в Тимошенко..."
