Сергій Терьохін – світлій пам'яті Володимира Полохала
"Сонечко сходить
***
Я спитав у лікаря – а де Полохало? Вже повезли. Боже, а де дружина, Марина? Десь під лікарнею блукає, кинула речі і пішла. Коли її знайшов, вона палила одну сигарету за іншою. Як мені далі жити, він же вчора мовчки руки цілував, бо говорити не міг...
***
Минулого ранку я шукав Володю. Один із жовтих сайтів поширив плітку, що він нібито підписав листа Могилянці з вимогою звільнити дівчину, що дала ляпасу Табачнику. Мобільний взяв помічник, сказав що Володимир Іванович говорити не може, але він йому напише на папері й почекає реакції. Не треба турбувати, я попрохав, краще подзвоню Марині. Дружина розпачливо відповіла – маячня якась. Володі погано, розберись сам. За дві години Марина передзвонила і крізь сльози сказала, що Володя помер.
***
Володимир Іванович Полохало був головою комітету Верховної Ради з науки та освіти. Колись мені признався – посада незручна, не призвичаївся до правил бюрократії, шаріюсь керувати людьми. Тоді ми посміялися, бо наразі мав такі ж проблеми з податковим комітетом. Зберемося в кулак, бо власне хто ж кому Рабинович тоді потиснули ми руки.
***
Володя був такою собі "білою вороною" в депутатському серпентарії. Чесним, завзятим, з напрочуд чистою душею. Мабуть тому протягом останніх років провладні депутати блокували роботу освітнього комітету. Ну, не по душі їм був Полохало, бо не розумів він їхні "понятія".
***
Знаєш різницю між анекдотом і жартом?, колись спитав мене Полохало. Анекдот – що сталося в житті, а жарт вигаданий. Так от, в мене купа анекдотів про нашу політику... Інтелігент гнилий, сміявся я, куди ти лізеш. Сам такий, хмикав Полохало.
***
Марина сиділа на лавці біля моргу і палила одну сигарету за іншою. Її руки тремтіли та були холодні як у мерця. Давай руки зігрію, спитав її. Добре, але тільки говори зі мною. Я не чітко пам'ятаю, про що ми ті дві години розмовляли. Одне згадав, коли з себе вичавив, що завжди сонечко сходить і заходить – сьогодні вийшло, а завтра знову зайде. Так і людський коловорот. Просто тримай зліпок коханої людини в серці.
***
Не хочеться вигадувати стандартні фрази типа "хай тобі земля буде пухом". Навпаки, мій дорогий Володимир Іванович, літай над гніздом зозулі, сам знаєш для чого. Або як янгол оберігай свою дружину, дітей і особливо онучка, що дай Боже скоро народиться. А також забронюй, будь ласка, місце біля себе, бо твоїх філософізмів і жартів нам вистачить на всю вічність. Якщо мене Бог до тебе пустить.
***
Дорогі друзі!
Попрощатися з Володимиром Івановичем Полохало ви зможете понеділком у церкві на Аскольдовій могилі та на панахиді в КМУ.
З повагою, Сергій Терьохін".
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
