Похвальне слово Єгору Бенкендорфу та Михайлові Поплавському
Як-то кажуть сленгопльоти, "респект та уважуха" гендиректору Національної телерадокомпанії Єгору Бенкендорфу та співочому нашому ректору Михайлові Поплавському за кількадобовий марафон української пісні.
"Хочется популяризировать украинскую песню и поддерживать украинский язык", – цитує Єгора "Газета по-українськи". Шкода, що таке бажання до пана Бенкендорфа не прийшло раніше, коли він працював на "Інтері", де наша солов'їна була, є і поки що буде на таких же солов'їних, тобто пташиних, правах. Але краще пізно, ніж ніколи. І хай протягом кількох діб на сцені домінували здебільшого "аматори", (хоча й зірок було чимало), вони всі разом, разом з Єгором, разом з Поплавським, довели, що українська та україномовна пісня існує в достатній кількості якості для того: щоб Таїсія Повалій не розповідала, що не співає українською, бо за десять років їй, сердешній, ніхто не написав гарної україномовної пісні; щоб на брак чи повну відсутність українськомовної пісні не посилалися депутатші-бондаренки, телевізійники та радійщики, бо звідки тоді Перший Національний набрав матеріалу на 110 годин звучання?!
Не так давно громадський рух "Не будь байдужим" промоніторив шість рейтингових радіостанцій (Хіт FM, Шансон, Русское радио, Авторадіо, Ретро FM та УР-1) і вирахував, що української мовою транслюється лише 4,6% пісень, та й то левова частка з них припадає на "брехунець", тобто УР-1.
Цікаво, у якого Сірка позичають очі оті клакери, які постійно верещать про нібито утиски російської мови в Україні. Хіба не про таких приказка "Нахабство – друге щастя"?!
