Країна повинна знати своїх героїв. Єдиний український рейтинг, в якому хотілося б бути. та – зась
В найсвіжішому числі "Дзеркала тижня" Сергій Рахманін у свої статті, присвяченій засіданню Національного круглого столу, розповів про ініціаторів цього заходу. "Я зрозумів, – процитував Сергій Тараса Возняка, – чому їх одинадцять: вони – апостоли, серед яких не може бути Іуди. І ніхто не претендує на роль Бога".
Дуже добре, що "Дзеркало" та Сергій відчули "не лише обов'язок, але й честь нагадати читачам, про людей якого замісу, про які постаті йдеться...
Погоджуюсь із Сергієм: "Не вина цих людей, а біда країн, що про тих небагатьох мужів, яких можна без перебільшення назвати моральними авторитетам нації, її совістю обиватель знає небагато".
Ця проблема турбує і мене, тому я скористаюся плодами праці Рахманіна і поширю його стислі характеристики 11 людей, які "вбили дракона в собі і терпляче допомагають це зробити мільйонам своїх земляків". Напевно, коментатори з блогосфери, для яких нема нікого і нічого святого, в кожній із 11 особистостей знайдуть свою червоточину, але всіх одинадцятьох, погоджуюся із Сергієм, об'єднує уміння залишаться людьми будь-якій ситуації".
[URL=http://dt.ua/POLITICS/mistetstvo_zhiti_svobodoyu-100122.html]А далі – лише погляньмо у "Дзеркало"
[/URL]
"В'ячеслав Брюховецький. Публіцист, учений, педагог. Герой України. Один із головних активістів створення Народного Руху. Ідеолог національного відродження. Творець новітньої історії Києво-Могилянської академії, вузу з високою репутацією, унікальною атмосферою та новаторською методикою навчання. Творець ефективних механізмів соціалізації студентства. Теоретик і практик створення повноцінного громадянського суспільства.
Семен Глузман. Учений, правозахисник, дисидент, гуманіст. Лауреат безлічі міжнародних премій та нагород. Людина, яка у 1972-му здійснила вчинок, що вимагав неабиякої мужності. Психіатр Глузман, усупереч тиску КДБ, відмовився визнавати психічнохворим видатного діяча правозахисного руху Петра Григоренка. За що отримав сім років таборів суворого режиму і три роки заслання. Подвижник людинолюбства. Еталон принциповості. Його поезію й публіцистику перекладено багатьма мовами.
Богдан Гаврилишин. Громадський діяч, видатний економіст, меценат. Володар ступеня почесного доктора права п'яти університетів. Блискучий лектор. Один із головних пропагандистів, лобістів і адвокатів України та українства. Громадянин Канади, доволі забезпечена людина, затребуваний у різних країнах учений після проголошення незалежності України активно трудиться на благо історичної батьківщини. На громадських засадах (тобто добровільно і безплатно) працював радником у кількох українських президентів, прем'єрів і спікерів. Засновник міжнародного благодійного фонду, що фінансує низку освітніх, культурних, екологічних та соціальних проектів.
Володимир Горбулін. Громадський діяч, учений, політик. Визнаний ерудит і яскравий публіцист. Унікальність Горбуліна як політика в тому, що в смутні для України часи він вигідно вирізнявся на тлі дрібних інтриганів і великих злодіїв масштабністю поглядів та глибиною думки. Був державним діячем не за назвою, а по суті. Один із небагатьох, кого вирізняв державний підхід до справи, йому однаковою мірою були чужі як малоросійська провінційність, так і псевдопатріотична україноцентричність.
Любомир Гузар. Громадський діяч, богослов, подвижник віри. Донедавна – предстоятель Української греко-католицької церкви. Людина, з чиїм ім'ям пов'язують зміцнення ваги УГКЦ у світі й авторитету церкви в країні. Людина, сповнена Божої мудрості, здатна прищепити християнські цінності навіть невіруючим. Приклад безкорисливості. Хранитель системи неминущих цінностей. Без перебільшення, головний моральний авторитет для Галичини.
Іван Дзюба. Мислитель, літературознавець, письменник, дисидент. Герой України. Брила. У 1972-му уродженець Донбасу був проголошений "головним ідеологом націоналістичних елементів республіки". За сім років до того разом із Василем Стусом, В'ячеславом Чорноволом та іншими дисидентами він відкрито виступив проти арештів представників української інтелігенції, ставши учасником першого публічного протесту проти політики влади. Був засуджений на п'ять років таборів і п'ять років заслання. Осердя мудрості, адепт безкорисливого служіння Батьківщині, приклад справжнього патріотизму. Один із визнаних українських авторитетів за кордоном.
Мирослав Маринович. Правозахисник, релігієзнавець, громадський діяч. Неабиякий публіцист. Людина виняткової волі. Практикуючий патріот. Один із творців Української Гельсінкської групи. Вперше відкрито виступив із критикою радянської влади, коли йому був 21 рік. У 24 уперше затриманий міліцією за покладання квітів до пам'ятника Шевченку. 1977-го був заарештований, провів 11 місяців у СІЗО, засуджений на сім років таборів суворого режиму та п'ять років заслання. Відмовився писати прохання про помилування. Неодноразово оголошував голодівку, у тому числі 20-денну. Провів близько 150 днів у штрафних ізоляторах. Один із найвідоміших українських в'язнів совісті. Людина честі. Уособлення мудрості й холоднокровності. Глибоко віруюча людина.
Мирослав Попович. Філософ, історик, мудрець. Уроджений інтелігент, природний миротворець. Взірець порядності. Перший керівник Народного Руху. На відміну від багатьох своїх соратників, він не був ні дисидентом, ні агресивним антисовєтчиком. Але присутність саме такої людини багато в чому дозволила НРУ відстояти своє право на існування у непростих політичних умовах. Попович – це живий розум і блискуче перо. Його історичні нариси, глибокі й доступні, допомогли тим, хто ще не розучився думати, змінити своє ставлення до країни, погляди на її минуле, сьогодення й майбутнє.
Євген Сверстюк. Дисидент, письменник, перекладач, філософ. Лауреат Шевченківської премії. Президент Українського пен-клубу. Блискучий публіцист. Трибун. Його називали живим прапором боротьби за незалежність України. Активіст самвидаву, автор програмних дисидентських статей. Неодноразово безстрашно виступав проти політичних переслідувань інакодумців. П'ять разів його звільняли з роботи з політичних мотивів. Був засуджений на сім років таборів і п'ять років заслання. Згусток енергії. Людина, для якої воля у всіх її проявах була й залишається головною цінністю. Для багатьох – живе втілення українського патріотизму.
Вадим Скуратівський. Мистецтвознавець, літературознавець, публіцист. Блискучий інтелектуал. Приголомшливий оповідач. Неабиякий педагог. Ті, кому пощастило слухати його лекції з іноземної літератури у столичному університеті імені Шевченка наприкінці 1960-х, згадують, що він мистецьки прищеплював студентам любов до свободи – свободи думки, свободи самовираження. У сімдесятих був звільнений із журналу "Всесвіт" за обвинуваченням в "націоналістичному ухилі". Автор понад тисячі публікацій. Борець із провінційністю, відважний руйнівник міфів.
Ігор Юхновський. Великий учений, фізик-теоретик, політик, державний діяч. Взірець скромності, педантичності й працьовитості. Людина совісті, як кажуть про нього люди, котрі близько його знають. У ньому дивним чином поєднуються м'якість і принциповість. Безвідмовний до прохань оточуючих. Відомий своїм трепетним ставленням до української історії. Подвижник ідеї примирення ветеранів Великої Вітчизняної війни і воїнів УПА. Ініціатор створення Фонду підтримки науки й Українського інституту національної пам'яті".
