Громадянина Гончаренка можна буде поважати тоді, коли нахабство не буде його другим щастям
В Україні мешкає приблизно дві рівні мовні спільноти: україномовні та російськомовні. Це якщо округляти на користь русофобів, тому що насправді людей, які говорять в побуті українською дещо більше.
Так от, при умовно рівному співвідношенні спільнот 50 на 50, на російськомовних припадає 90% накладу книг, 90% річного тиражу журналів, 70% річного накладу газет. Російськомовні передачі домінують в пройм-таймі усіх українських телеканалів, не говорячи вже про широку присутність тут російських каналів. Глава уряду України українською ні бе, ні ме, російська мова широко вживається в сфері державного управління, а в держустановах Сходу та Півдня – домінує.
Яким нахабством треба бути наділеним різним гончаренкам, що у них повиростало на тому місці, де колись, можливо, стирчала маленька совість, щоб вимагати більшого?
Будь ласка, погляньте також сюди: "Ющенку, дзвони Януковичу. Забужко, "вдарьте себе головою об стіну". Сьогодні будемо за вас обох розраховуватися"
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
