Анатолій Степанович та канал ''Інтер''. Суто технологічний погляд на активність Гриценка
Критикуючи колег по опозиції, Анатолій Гриценко дуже часто має рацію, на жаль. Є за що. Вчора так точно було, бо певна кількість депутатів підставила своїх лідерів і колег по фракції, не проголосувавши за закон про скасування пільг. Певен, йдеться не про окрему політичну позицію, а про брак дисципліни. Це – єдиний індикатор, за яким опозиція відрізняється від влади не в кращий бік.
Будучи правим за змістом, форму для самовираження Анатолій Степанович знаходить якусь не дуже офіцерську. На відміну від полковника Гриценка, я лише молодший сержант, але те, що я своїми личками встиг засвоїти за півтора роки служби, не залишає сумнівів, що армійські друзі не були б у захваті, якби очі на їхні недоліки Гриценко відкривав через кляузи у "Красную звезду". А тим більше через сюжети на "ворожих голосах".
Технологія проста як двері. Гриценко, ніби вболіваючи за ефективінсть опозиційної роботи, скромно випорожнюється на колег на блозі чи на сторінці у "Фейсбуці". При всьому різномаїтті тем думка кожного разу одна й та ж: всі дурні, один розумний, помиляєтья кожен, крім одного.
За кілька годин впливовість соціальних мереж демонструє канал "Інтер", який за записами Гриценка слухняно готує сюжет неначе за темником.
Я двого не хотів про це писати. Роки товариських стосунків з Гриценком багато чого варті. Та істина дорожча. Але окремі, здавалося би випадки, вибудовуються в чітку і сумну тенденцію, яка вчора знову підтвердилася на "Інтері".
І якщо Анатолій Степанович в таку гру з головним каналом Януковича бавиться наосліп, це не значить, що він не розуміє, на чий млин ллється та вода. Чого тут точно нема, так це турботи за спільну опозиційну справу. І жодного висновку з трагічних наслідків публічної війни в демократичному таборі, яка і призвела Януковича до влади.
