Сезонне загострення Ющенка
Приблизно тиждень тому в Україні ледь не трапилася сенсація – розповзлися чутки про те, що один з депутатів Верховної Ради захворів на каліфорнійський грип. На щастя, для народного обранця та його колег, вони не підтвердилися. Свинство можновладців усіх рівнів щодо власної країни та громадян спостерігали ми завжди, а ось від свинячого грипу у них усіх є надійний імунітет. У той час, коли значна частина українців цієї осені потерпає від сезонного загострення грипу та гострих респіраторних вірусних інфекцій, до яких додалася і нова, нічим не страшніша форма штаму А-H1N1, у так званої "владної еліти", у її віртуальній реальності, вже давно власні хвороби. Причому, всі вони мають далеко не сезонний, а хронічний характер. Це – штам дефіциту совісті, який проявляється в особливо цинічних формах мародерства та схильності до свавілля. Особливість вірусу – від нього не вмирають, а багатіють, поступово грубіючи й безповоротно входячи до касти недоторканих.
У боротьбі за владу та розподіл крісел у ній значна частина українських депутатів вже давно набула статусу ветеранів, бо вправно міняючи кольори прапорів та гасла, залишається в політиці ще з тих часів, коли партія та прапор були червоними, а думки вправляли в мізки на найвищому рівні ЦК у Москві. Ті, хто молодші, генерація нових політиків – кучмістів – ще цинічніші за своїх наставників. Свавілля у владі і безкарність за це, можливість купити "лохторат" на виборах зробило їх геть не чутливими до проблем пересічних українців у міжвиборчий період. Це вони тепер, за два місяці до президентських виборів увійшли у раж нових казкових обіцянок та намагаються втілювати в українську реальність нові соціальні стандарти. Мабуть впали у жар та марять. Бо зазвичай їхні турботи спрямовані виключно на обслуговування інтересів великого капіталу. З рук кримінально-олігархічних кланів сьогодні годуються всі без винятку п'ять парламентських політичних сил. А тому й їхні дії зазвичай логічні. Причинно-наслідкові зв'язки ухвалення законів, указів, розпоряджень, як, власне, і риторика абсолютно прогнозовані та вкладаються в площину інтересів владних ще з совєтських часів – Донецького, Дніпропетровського та Київського олігархічних кланів.
Однак, є в нас у політиці й люди, чиї дії та вчинки не надаються до жодної логіки. Алогічність українського президента Ющенка за п'ять років його каденції настільки допекла українцям, що рейтинг його підтримки впав значно нижче плінтуса. Рейтинг вищий за президентський мають навіть невиправні брехуни і пройдисвіти та колишні кримінальні авторитети. Чергове загострення індивідуально-особистісних хронічних якостей Віктора Андрійовича ми могли спостерігати на тижні, що добігає кінця. 10 листопада Президент підписав указ про призначення заступником голови СБУ такого собі Анатолія Присяжнюка. Воно, звісно, Наливайченку не зле замість бездипломного Кислинського отримати нового зама, але щоб ним став депутат Верховної ради Криму від КОМУНІСТИЧНОЇ ПАРТІЇ, – це вже занадто. Гарний же кандидат на повторний термін у "націоналістів" зростає: призначити комуніста керувати в СБУ! Хто залікує мозолі на язику Симоненка, які той натер, називаючи Ющенка націоналістом?
Хтось може заперечити мені, що й в СБУ й в МВС й де інде цих колишніх комуністів-кагебістів тьма-тьмуща. Одним більше, одним менше... Це – правда, але ж то хоча б латентні, а Присяжнюк – явний. Не міг же Віктор Андрійович не бачити, яка політична сила делегувала Присяжнюка до парламенту Криму? Однією рукою Ющенко підписується під засудженням злочинів комунізму проти України, а іншою – заохочує ідейних послідовників московських большевиків до нових? Де логіка? Її нема! Анатолій Присяжнюк – це ще один комуністичний цап у городі національної безпеки України. Не перший, і не останній за часів президента Ющенка. Згадаймо Ольгу Гінзбург, яка саме в ці хвилини, можливо, знищує у підвідомчих їй Державних архівах документи, які засвідчують злочини совєтських комуністів проти української інтелігенції, вилучає ланки з доказової бази про геноцид українців у 20 столітті або просто "причісує" факти причетності багатьох своїх колишніх і нинішніх соратників до злочинів проти нації. У Присяжнюка нині буде особлива місія – курувати питання енергетичної безпеки та зміцнювати взаємодію СБУ з місцевими органами влади. Заодно, гадаю, і колишні архіви КГБ, які уже давно потрібно було оприлюднити, щоб вичистити колишню кагебістську агентуру з нинішньої української влади, Присяжнюк обов'язково приведе до "ладу". Щоб кінців уже точно ніхто не знайшов. Бо люстрація, проведення якої домагаються українські націоналісти, часу давності не має. І кагебістські стукачі, на відміну від зневірених пересічних українців, про це точно знають і зі страхом чекають законного усунення від влади. Звісно, не при Ющенкові, логіка у вчинках якого відсутня. Ющенко відзначив званням Героя України Головного Командира УПА Романа Шухевича, а Степана Бандеру – провідника ОУН, що була центром ідеологічної та стратегічної діяльності Повстанської армії, Ющенко вшанувати цим високим званням так і не наважився. 14 жовтня – День створення УПА, Свято Покрови, яке було в пошані з козацьких часів і досі не є державним святом – Днем української зброї, зате з подачі Ющенка Україна святкує день, коли на зміну фашистській окупації в країну прийшла большевицько-кремлівська. Це знову логіка українського президента-"націоналіста"?
А як вам вето на закон про підвищення акцизів на тютюн? Тут логіку я розумію, але тільки частково. Ненависть до Тимошенко і бажання насолити прем'єрці часто застилає чинному ґарантові очі, але ж ідеться про здоров'я нації. Сьогодні тютюнова отрута в Україні чи не найдешевша в Європі і стала модною пристрастю і жінок, і підлітків, – то чи не ліпше почати боротися з курцями гривнею і наповнювати бюджет їхнім коштом. Інакше Юлія Володимирівна зборами податків на рік вперед доконає малий та середній бізнес, який ще лишився після влаштування фінансової, фармацевтичної та ще Бог знає якої з криз. Але ж Віктор Андрійович – принциповий. Війна – значить війна! Правда, президент знову принциповий не в усіх питаннях. Петра Порошенка, наприклад, кума свого – зрадника, який вже давно не приховує симпатій до перспективнішої політичної опонентки Ющенка, він з радістю та без бою передав в руки Тимошенко, коли подав його кандидатуру на затвердження міністром закордонних справ. Злі язики кажуть, що омріяна престижна посада очільника МЗС Петрові Олексійовичу усе ж таки обійшлася не просто так, а за 10 мільйонів вічнозелених. Мабуть, як завжди брешуть. Було б правдою – хоч якась логіка простежувалась би у вчинках Ющенка. А так – стара хронічна хвороба алогізму. Сезонне загострення.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
