ІнValiDно-BenkendorFнІ призначення на ТБ
У затінку "АнтиТабачної кампанії", до якої з-поміж активно-свідомої української інтелігенції та студентства по всій Україні долучилися і сотні моїх побратимів та посестер з ВО "Свобода", опинилася інша одіозного історія пришестя у владу. За вже усталеною донецьким кланом узурпаторською традицією, без будь-яких законних підстав кабінетом міністрів свавільно був призначений новий президент НТКУ. Ним став нині чинний продюсер телеканалу "Інтер" Єгор Бенкендорф. Кажу нині чинний не випадково – зважаючи на рівень зарплатні на комерційному каналі, навряд чи Бенкендорф ризикне відмовитись від гарантованого достатку на користь сумнівного престижу та вічного безгрошів'я, на яке страждає наше державне телебачення. Формально змінивши місце роботи, по факту Бенкендорф продовжить продюсувати комерційно успішні проекти на "Інтері" і скидатиме вже відпрацьований у два-три кола матеріал з комерційного телеканалу на державний. Звісно, інтерівський нафталін "Першому національному" діставатиметься не задарма. Ціну на продукт визначатиме і сам же сплачуватиме... Єгор Бенкендорф.
Припущення зовсім не безпідставні, особливо, якщо згадати, що в числі акціонерів "Інтера" називають нині дуже близького та прихильного до влади олігарха Фірташа і новоспеченого главу СБУ Хорошковського. Фінансовий інтерес своїх господарів, які явно доклали руку до цього призначення, Бенкендорф беззастережно врахує. За цією та багатьма іншими схемами кошти українських платників податків, які мали би піти на розвиток державного телебачення і створення громадського телебачення, яке вже набило оскомину, знову будуть вимиті з бюджету НТКУ. Словом, нічого нового на нас у зв'язку з появою у НТКУ нового президента не чекає. Матеріально-технічна база телекомпанії як не оновлювалася, так і не оновиться, старі кадри перед пенсійного віку як сиділи непорушним вантажем на шиї молодих журналістів-початківців, так на ній і сидітимуть, збираючи не заслужені вершки у вигляді довготривалих закордонних відряджень, "вдячних" тем і скидання чорнової роботи на практикантів.
Натомість, непокоїть цілком реальна загроза перетворення "Першого національного" у потужний агітаційний рупор владної партії та пропаганди і насаджування тих антиукраїнських цінностей, якими Янукович і компанія хизувалася ще під час виборчої кампанії перед своїми виборцями східних та південних окресів, а нині намагаються годувати всю Україну. На відміну від Ющенка, який не зміг скористатися навіть тими повноваженнями, які майдан кинув під ноги, його наступник рішуче хапається за всі можливості встановити контроль над країною без підтримки щонайменше двох третин виборців. Законодавча, виконавча, судова гілки влади вже узурповані, зв'язані у міцний вузол і замість булави вкладені до рук так званого гаранта. Лишається четверта влада. І хоча преса ще тримає оборону свого права на свободу слова, складаючи альтернативу ахмєтовському рупорові з московською назвою "Сєгодня", а прізвища Рахманін, Лещенко, Коробова є у свідомості громадян незрівнянно вищими авторитетами, аніж якісь там пригодовані чиновниками чалєнки, скачки та піховшики, телебачення перед донецькою адміністрацією капітулює швидко і охоче. Встановити повний і беззастережний контроль над НТКУ – завдання для влади сьогодні невідкладне і, якщо хочете, стратегічне. Щодня узгоджуючи свій план дій у кабінеті глави СБУ, політично всеїдний Єгор Бенкендорф з такою роллю впорається якнайкраще. Він пробував себе в статусі довіреної особи кандидата у президенти України Дмитра Корчинського у 2004 році, ходив на вибори депутатів ВР 2006 року за списками блоку Наталі Вітренко, бавився у кандидата на мери Києва два роки тому особисто, але завжди підтверджував, що єдиною справжньою цінністю для нього лишалася дзвінка монета, витягнута з кишень спонсорів інтелектуально убогих телешоу. Плювати на мову й культуру, котрі ЄГОРАМ в Україні апріорі мають бути чужими. З правдивою історією через якісну документалістику, котрої українці від державного каналу чекають вже дев'ятнадцятий рік, гадаю, нам знову доведеться почекати. Навіть з українською музикою та піснями рідною мовою, якими "Перший національний" рябів за Ілащука, я особисто уже подумки прощаюсь. ВстрЄчайтЄ Таю Повалій та єйо масковскіх друзєй. Баскови, кіркорови, пугачови, – тепер цим мотлохом закидають і державний канал.
Як і передбачалося в найбожевільніших фантазіях, віце-прем'єр міністр Семиноженко у середу разом з Бенкендорфом на Мельникова, 46 колективу телекомпанії презентував його заступника – Валіда Арфуша. Дарма що в українській мові не тямущий та й російською спілкується зі словником, – головне, щоб виконавцем був безвідмовним. До речі, чи має Арфуш право бути працевлаштованим на НТКУ – ще велике питання. Навіть якщо він має паспорт громадянина України, не відомо з якого дива, ким і коли виданий, навряд чи він при цьому відмовився від свого французького громадянства. А коли так, – то паспорт Валіда – не "валід", - не дійсний тобто! Який же завідувач відділу кадрів візьме на себе відповідальність працевлаштувати нелегального емігранта, котрий підлягає депортації? Хіба лише за наказом найвищого керівництва, яке тримає ситуацію під особистим контролем... Нахапавшись класичних взірців диктатури новоспечена українська влада через НТКУ прагне задовольнити потреби власноруч сформованого споживацького суспільства – дає йому хліба й видовищ, контроль над свідомістю та інтелектом при цьому прибираючи до власних рук.
До речі, стосовно видовищного контенту на одному з найпоширеніших у країні каналів, -тут ще зберігається велика інтрига. Відомий через жовті сторінки свого "Папараці" порнограф ліванського походження з метою підвищення рейтингів може запросто запхнути на "Перший національний" який-небудь тележурнал "Плей бой". Ну чим не міжнародні зв'язки, за які Арфуш має відповідати? З такими діячами нас усіх чекає повальна пропаганда сексуальних збочень та збоченців, які вже буйним квітом розквітли на молодіжних каналах МТВ та М1. Ясні очі комісії з питань моралі при цьому вперто потуплені додолу, де поборники європейських ліберальних чеснот і невиправні толерасти вже давно та завзято тупцюються по національно-культурній спадщині, духовних та моральних цінностях українців. І хоча я особисто ніколи не був прихильником тієї відвертої провінційності, непрофесіоналізму й низькопробної шароварщини, котрою зазвичай відгонило від "Першого національного", сьогодні, з приходом нової влади, я усвідомлюю, що може впасти наш останній телевізійний, хай примітивний, але все ж таки культурний бастіон.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
