Путін – рулить, Стогній- бреше!!!
Без зайвих сентиментів на свою адресу, та адресу тих 12 побратимів, яких було незаконно затримано в Українському домі під час відкриття провокаторами ксенофобської виставки про події на Волині 1943 року, хочу лише поділитися деякими міркуваннями того що відбулося. Міркування й застереження цілком доречні для всіх українців, яких не влаштовує кланова політика, котру впроваджує в життя Янукович, та тих, хто не збирається миритися зі встановленням в Україні режиму, котрий відгонить "путінською демократією" зі сценарієм, написаним кремлівськими ляльководами.
Виставка.
Організована першокласним українофобом, депутатом від Партії Регіонів Вадимом КолЄсніченком, так звана, "експозиція" має суто про вокативний характер. Світлини жертв польських громадян у своїй більшості ніяк не стосуються заявленої теми подій на Волині 1943 року та відтворюють події щонайменше 10-річного проміжку. Причому, багато з цих світлин зроблені не на Волині, а в Галичині та інших західно-українських землях. Зважаючи на територіально-адміністративну топоніміку, якою керувалися готуючи цю експозицію, мова йде ніяк не про 1943 рік, коли західно-українські землі вже були окуповані Совєтським Союзом, а про територіальний устрій часів польської окупації до 1939-го, коли, як відомо, Польську державу було знищено гітлерівськими й сталінськими військами. Щодо єврейських жертв, яких також приплели до жертв подій на Волині 1943 року, то варто зазначити, що на той час осіб єврейської національності вже давно було знищено, або ж вивезено до нацистських концтаборів. Ті ж, кому пощастило врятуватися, – були чи в глибокому тилу, чи в лавах тієї ж УПА, якій українофоби намагаються приплести неіснуючі злочини.
Зрозуміло, що така експозиція не мала жодної експертної оцінки та не могла бути організована без прямого порушення Закону. Зважаючи, що вона все ж відбулася та ще й в Українському домі, який перебуває у відомстві Державного управління справами, – розпалювання міжнаціональної ворожнечі благословив сам Янукович. Не виключено, втім, що так званого гаранта Конституції просто підставили, адже мова йде не просто про порушення банальних правил функціонування державних установ. Будь-які правила нинішня влада цинічно й зухвало форматує під себе. В даному випадку мова йде про співпрацю Януковича не тільки з українофобами з громадської правозахисної організації, очолюваної КолЄсніченком "Рускоязичная Україна", але й з іншими співорганізаторами виставки-провокації, польськими шовіністами. Так звані кресов'яни, рух котрих очолює відомий ксьондз-екстреміст Тадеуш Ісакович-Залєскій, виступають за повернення деяких українських етнічних земель, в тому числі Волині, до складу польської держави. А це вже прямі виклики територіальній цілісності України, на тлі яких блякнуть навіть ініціативи створення ПіСУаРів, чи творці нового закарпатського етносу – русинів. Офіційна Польща в особі Ольги Гнатюк, аташе з питань науки і культури посольства Польщі в Україні відразу ж відхрестилася від проведення такої виставки, назвавши її маніпуляцією та спробами викликати гострі емоції. І справді, – крапки у питанні Волинської трагедії 1943 року Київ та Варшава на офіційному рівні вже давно розставили. Та Росії, яка щедро фінансує організацію КолЄсніченка, надзвичайно вигідно щораз діставати з запиленої шухляди подібні смердючі справи і черговими спробами поширити неправдиву інформацію розколювати українське суспільство. В даному випадку, вбиваючи кілок у стосунки України й Польщі, Москва не безпідставно сподівається, що Київ швидко опиниться у її міцних обіймах. У контекст намірів додати протиріч між нами та західним сусідом лягає і нещодавня провокація, вочевидь, організована не без участі російських спецслужб і викрита польською "Газета виборча". Білокам'яна упродовж кількох останніх тижнів у пресі роз'яснювала росіянам, наче б-то польськими вустами, переваги наших Західних сусідів при слабкій та розділеній Україні. Ноги, як бачимо, ростуть з того ж місця, що й виставка в Українському Домі, однак годі й сподіватися на те, що нинішній очільник СБУ Хорошковський своїм "проФФесійним" оком побачить та розбереться в тому, що є очевидним для більшості українців.
Міліція.
СБУ разом з усіма іншими силовими структурами сьогодні жорстко вписалися в донецьку командно-адміністративну вертикаль влади та поволі стають справжнім репресивним інструментом цієї влади. На прямі порушення закону вказують вже самі умови присутності підрозділу "Беркут" на цьому заході. Загони спецпризначення за своїм статусом не можуть бути використані для охорони громадського порядку та виставки експозиції з сумнівним статусом. Зрештою, Закон не відміняє обов'язків міліції на вимогу громадян представлятися та надавати службове посвідчення, а також перебувати в формі при виконанні своїх обов'язків. Затримання більшості журналістів та активістів ВО "Свобода" 8 квітня відбулося за обставин, коли було брутально знехтувано цими вимогами. До речі, керував діями міліції сам організатор прес-конференції, депутат Вадим КолЄсніченко. Він безпосередньо давав накази кого затримувати. Усвідомлюючи неправомірність власних дій, депутат згодом у деяких коментарях намагався переконати журналістів у тому, що міліцію покликав "хтось", але відеозапис усіх подій, який ми надали до суду підтверджує правдивість моїх слів. До речі, особисто мене, а також заступника голови ВО "Свобода" Андрія Мохника було затримано не в приміщенні, де проходила прес-конференція КолЄсніченка та виставка, а в кулуарах за межами цієї зали, коли ми спілкувалися з колегами. Є кілька свідків того, як група молодиків спортивної зовнішності в цивільному по четверо чоловік за наказом одного з керівників "Беркуту", який також перебував не у формі, нас за руки й за ноги схопила та з другого поверху Українського Дому понесла до спеціалізованого міліцейського автомобіля. На мої неодноразові запевнення, що пройти куди треба я можу й сам "несуни" не реагували. Годі вже й казати, що вимоги до осіб, які проводили затримання, пояснити причини таких дій та мої спроби з'ясувати ким вони є також були успішно проігноровані. Вже у Шевченківському райвідділку, де до честі міліції, з нами поводилися чемно й по-людськи, ми дізналися про те, що за версією Центру громадських зв'язків ГУ МВС, котрий очолює "настаящій палковнік" і такий же "справжній журналіст" Констянтин Стогній, ми буквально увірвалися в залу виставки та знищили її експонати. Виправдовуючи дії міліції в цивільному цей "правдивий" журналіст-міліціянт, з яким, щоправда, порядний правоохоронець за руку не вітаєтся, наплів про те, що молодики не здогадувалися, що затримали журналістів, хоча на суді представник "Беркута", який керував моїм затриманням не приховува, що мене добре знає. Вся маячня Стогнія, підхоплена в той день багатьма ЗМІ лежить тут. Шкода, що усвідомлення себе термінаторами, які змітають на своєму шляху три кордони міліції та нищать українофобську виставку залишило саркастичний присмак, бо насправді дісталося лише самим "вандалам", одному з яких просто до приміщення райвідділку довелося викликати лікаря, а "розгромлену" виставку без жодної ознаки ушкоджень ще два дні при посиленій охороні нарядів міліції демонстрували українцям з несформованою свідомістю. В рапортах на кожного із затриманих, написаних наче під копірку з однаковими звинуваченнями жодного слова про свавілля, які описала буйна уява начальника центру громадських зв'язків, не було. Та й взагалі, звинувачення, що містилися у справах були шиті білими нитками. Ті, хто писав рапорти до суду не з'явились, зі злісних правопорушників 10 затриманих перетворилися на банальних політ репресованих, бо жодного адмінправопорушення в їхніх діях Шевченківський районний суд не угледів і повністю виправдав. У діях ще трьох затриманих суд угледів дрібне хуліганство та висунув усні попередження. Безперечно, КолЄсніченко для всіх нас малював інший сценарій. Щонайменше сімох затриманих нардеп від ПР мріяв бачити у п'ятнадцятидобовому ув'язненні, але контроль справи з боку трьох народних депутатів, Еліни Шишкіної, Івана Зайця та Ярослава Джоджика цього разу не дав справдитися планові українофоба.
Майбутнє.
Події в Українському Домі 8 квітня стали тільки першими "пробами пера" нової влади на шляху до встановлення поліцейської держави з необмеженими правами силовиків і повністю відсутніми громадянськими свободами. Якщо українці проковтнуть цю пігулку сьогодні, то вже на завтра всі мають готуватися до того, що їх просто на вулиці будуть хапати люди в цивільному та без жодних пояснень і звинувачень кидатимуть до буцегарні. Журналісти мають забути про свободу слова, з якою, наче з писаною торбою, носився Ющенко і ще носиться нинішня влада. Якщо навіть на досі найменш ангажованій телевізійній "Свободі Слова", де для видимості надають право говорити чи бодай бути присутніми всім, ведучий Савік Шустер дозволяє собі відмовляти у статусі журналіста кожному, хто має власну позицію і демонструє її публічно, то майбутнє четвертої влади виглядає таким же безальтернативним, яким є сьогодення всіх інших владних гілок. Або ти в фарватері позиції влади та власників ЗМІ, які в своїй більшості з нею співзвучні, або-шукай собі заняття на базарі. Є й інші варіанти, – наприклад згадалися прізвища українського Гонгадзе чи російських Лістьєва й Політковської. Світла їм пам'ять. Але про повторення старих історій сьогодні ще говорити не хочеться. Є надія, що сценарій кремлівських ляльководів, котрий так справно заходилася реалізувати нинішня адміністрація на Банковій, спільними зусиллями ми переінакшимо на користь власної країни та її свідомих громадян.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
