Шахрайський ребус Тимошенко: Комітет захисту Її. Вона – це Україна!

(Маленький привіт з Яворини "партнерові" по НКЗУ Олегу Медведєву).

Не люблю грати в карти, бо не вмію шахраювати. А тим, хто намагається сідати за картярського стола без наміру махлювати, як відомо, перемогти професійних шулерів зась. Але в політиці все ж доводиться сідати за стола з брехунами, пройдисвітами та наперсточниками всіх мастей, щоб бодай колись мати змогу розворушити це кримінально-шахрайське кодло і встановити, зрештою, цивілізовані та прозорі правила життя.

У Народному Комітеті Захисту України ВО "Свобода" заздалегідь було відведено роль хлопчика для биття. Зваживши на недозріле постсовкове суспільство та низьку політичну обізнаність українців, політтехнологи Юлії Тимошенко з легкістю розіграли давно краплену карту під назвою "Хто не з нами – той проти нас". Для кАманди БЮТ було життєво важливо втягнути до своїх союзників нашу політичну силу, яка на тлі кольорових мегапроектів, дискредитованих масовим перебіжництвом його членів у партію влади, впевнено набирає вагу та довіру серед національно свідомих та державно орієнтованих громадян. Отже, мотиви входження до НКЗУ у ВО "Свобода" та БЮТу були геть різними! Всеукраїнське об'єднання "Свобода" погодилося координувати свої дії з безідейною та наскрізь "тушкованою" політичною силою виключно заради того, щоб гуртом протистояти загрозі ліквідації української державності, духовно-культурній московській окупації та не допустити в країні свавілля донецького кримінально-олігархічного клану. Тимошенківці, у свою чергу, "дорвалися" до нового "електорального ресурсу", який на повну потужність заходилися використовувати для підживлення зачахлої харизми свого лідера.



Дедалі менше їй вдається лишатися лідером опозиції у випусках новин на радіо й телебаченні, вона тільки умовно й завдяки надривам у голосі аргументовано виглядає на мітингах і ще оперативно рефлексує на злободенні проблеми, що їх мало не щодня підкидає Україні зграя московських посіпак з Банкової. Проте це не більше, ніж реверанси журналістів у бік зів'ялої АпАзиціанерки перед відходом її на заслужений відпочинок.

Передпенсійні проводи – це справжній ярмарок лицемірства, коли молоді колеги по роботі з удаваною щирістю та палкістю в очах відвантажують вам останні компліменти й зі сльозами на очах твердять про вашу незамінність, водночас замовивши радикальний ремонт і приготувавши грубезний смітник для всього мотлоху, що упродовж багатьох років уживався у вашому директорському кабінеті. З-поміж журналістів лишилося зовсім мало тих, хто чітко пам'ятає та ностальгує за її блискучими майданними промовами 2004-2005 років. Сентиментальним працівникам пера та мікрофона нові та щирі емоції від Тимошенко потрібні ще більше, ніж невиправним прагматикам, котрі свою БЮТ-івську пропаганду вели на комерційних засадах. Але на кожному новому піар-заході імені Тимошенко під прикриттям бренду НКЗУ і одні, і другі бачать нові провали очільниці "Батьківщини" і засвідчують остаточний захід її політичної кар'єри. 24 серпня на День Незалежності України під Тарасом власноруч звезену аудиторію їй ще якось вдавалося тримати у тонусі та доводити, що лише вона є істинною лідеркою Аб'єднАнАї АпАзиції. Однак 7 вересня під Маріїнським палацом давня-нова пісня Дмитра Павличка про те, що лише "Вона" має унікальний "ярлик" від народу на боротьбу з Януковичем, розчинилася у голосному кількатисячному "Ганьба!" на адресу штучно призначених лідерів та збанкрутілих політиканів.



Шулерство Тимошенко в рамках співпраці зі "Свободою" в НКЗУ стало очевидним не лише нашим партійцям, які з усіх куточків України прибули на акцію протесту проти соціальної українофобії режиму Януковича-Азарова-Тігіпка, але й для ще недавніх прихильників Юлії Володимирівни. Від самого рання ще до початку мітингу "ді-джей" з-за лаштунків сцени заходився анонсувати виступ Тимошенко та її сателітів по БЮТівському табору, вперто ігноруючи переважаючі синьо-жовті прапори нашої політичної сили та очікування наших прихильників почути Олега Тягнибока. Замість обумовлених заздалегідь, на п'ятничному засіданні НКЗУ, трьох виступів для представників ВО "Свобода" Олега Тягнибока, Ірини Фаріон та Олексія Кайди "розпорядник" сцени Олександр Турчинов особисто вирішив надати слово тільки одному націоналістові, аргументувавши це тим, що кожна політична сила заради "паритету" буде представлена лише одним виступаючим. Так само Олександр Турчинов повівся й з членами НКЗУ Олександром Скіпальським, Михайлом Ратушним, Іваном Крульком та іншими, яких взагалі не пустив на сцену і не дав обумовлене слово, не зважаючи на прохання Павличка.

Аби зламати стереотипи, народжені в тому числі й нашими "партнерами" по НКЗУ, що "Свобода" не має гідної команди та достойних ораторів, ми вирішили делегувати на сцену не Тягнибока, а відомого мовознавця, члена Політради нашої політичної сили Ірину Фаріон. Олег Тягнибок, при цьому, увесь час стояв перед сценою серед учасників мітингу.



"Паритет" від Турчинова для всіх учасників мітингу став руйнуватися зі слів перших виступаючих. Невідомий залаштунковий "ді-джей" без упину строчив у мікрофон про "здобутки" депутатів від БЮТ у Верховній Раді в боротьбі зі злочинним режимом Януковича. Він вправно перечитував заяви написані "Свободою" для НКЗУ, видаючи їх за заяви "Батьківщини" та нагадуючи присутнім, у тому числі "свободівцям", що на місцевих виборах вони не мають альтернативи, як тільки віддати голоси за політиків Блоку Юлії Тимошенко. Виступ Юлії Тимошенко через багаторазове повторення був якимось одноманітним. Дмитро Павличко теж агітував за Юлю, але надав слово Ірині Фаріон поза чергою, в яку її поставив Турчинов. Виступ Ірини був блискучим, і це відзначають не лише свободівці, але й сторонні для "Свободи" люди. Власне це відчула й Юлія Тимошенко, яка вдруге кинулась до мікрофону, рятувати своє ораторське реноме. Шило вилізло з мішка, "паритет" а-ля Турчинов був зруйнований, але це не завадило "пастору" надати Юлі слово втретє (!) і не надати слова Олегу Тягнибоку. Турчинова не переконало ні багатотисячне "Тяг-ни-бок!", ні аргументи заступника голови ВО "Свобода" Андрія Мохника щодо дотримання "паритету". Жирну крапку в цьому шулерському дійстві поставив Луценко, якого оголосили від "Народної самооборони" (саме тої – тушкованої імені Жванії), але він з палаючими очима новонаверненого бютівця, заходився агітувати за політичну силу Юлії Тимошенко. Саме тоді він почув те, чого заслужив – щире і багатотисячне "Ганьба!". Учасників мітингу вже не дивувало, що Луценко вдався до відвертої брехні, викрикаючи, що "Тягнибока немає біля Верховної Ради" – хруні є хруні, вони служать новому господарю, здаючи попереднього.



Перед 12-ою годиною ряди б'ютівців та їхніх сателітів стали танути на очах. Не чекаючи завершення мітингу "прапоротримачі" поспішали отримати належну їм платню. Саме через це, буквально на пів слові мітинг було завершено. На майдані перед Маріїнським залишилися лише свободівці і наші прихильники.

Можливо, необізнаних подібна ситуація здивує, але Блок Юлії Тимошенко не вперше намагається зробити НКЗУ своєю структурою, якою можна маніпулювати. Коли в них це не виходить, як це було в Тернополі, БЮТ йде на розкол Народного Комітету захисту України. Навіть згода Олексія Кайди – голови Тернопільської обласної ради, повноважного тернопільського голови НКЗУ, організованого ще до створення загальнонаціонального – на компромісну між "Свободою" і БЮТом фігуру не мала успіху. Тернопільський БЮТ за вказівкою нардепа Деревляного продовжує розкол. Чим підтверджує, що Блок Юлії Тимошенко розглядає НКЗУ, як Комітет захисту Її. Вона – це Україна!)))

P.S. Древні казали: зробив той, кому вигідно. Це питання з маленьким коментарем я адресую Олегу Мєдвєдєву. Бо, можливо, й правду говорять у кулуарах Верховної Ради, що заради уникнення кримінальної відповідальності Турчинов на догоду Партії регіонів повинен поховати БЮТ? 7 вересня він зробив ще один крок до цього.

P.P.S. А "Свобода" 7 вересня провела ще одну велелюдну акцію - Марш за український футбол. Але це інша історія, про яку згодом.