Розквітла буйним цвітом бузина... (оновлено)
Звинувачувати "Свободу" у всіх гріхах (уявних та неіснуючих) вже стало візитною карткою деяких псевдо-інтелектуалів. Для них неважливо, про що йде мова, їм не цікаві сутнісні речі, їм принципово – "погавкати" на "Свободу". Отак і цього разу "колега" із блогу "Української правди" Остап Сливинський, захищаючи виставку "молодого художника" Станіслава Силантьєва, профінансовану, як подейкують, фондом відомого донецького "естета" Ріната Ахметова, майстерно облив брудом "Свободу", яка жодним чином не була причетна до вказаних подій. Отож, для нас уже принципово висловити свою позицію у конфліктній ситуації, в яку навмисне втягнув "Свободу" любитель картини "amore" Cливинський.
Отож "Свобода" підтримує позицію львівської громади, висловлену головою комісії з питань культури Львівської обласної ради, членом "Фронту змін" О.Шейкою щодо неприпустимості демонстрації вищевказаної виставки в академічній залі. Ми не заперечуємо право митців на самовираження. Проте це право не має паплюжити честь і гідність наших героїв та не має плямувати наші символи. З іншого боку, подібні вибрики всілякі там олігархи мали би підтримувати у своїх приватних колекціях, а не використовувати для цього академічні приміщення. І, наостанок, щоб наш діалог був змістовним, пропоную відповідь на брехливий пасквіль – допис мого побратима Ярослава Кравченка, професора кафедри історії та теорії мистецтв Львівської Національної Академії мистецтв, депутата Львівської облради від ВО "Свобода":
"Виставка робіт Станіслава Силантьєва "Агрікультура", яка експонувалася у Львівському палаці мистецтв та про яку всі так жваво дискутують, мене обурила. Але не здивувала. Адже бачене нещодавно у Києві в Мистецькому Арсеналі вражало ще більшою бездарністю й водночас компілюючою провокативністю. Проте, розмови в середовищі львівських мистців, прочитане у книзі відгуків з виставки, публічна дискусія з претензійною постановкою питань та коментарі в інтернеті з намаганнями повернути у русло політичних звинувачень (http://blogs.pravda.com.ua/authors/slyv/4e9daa1a3493a/) подію, яка і виїденого яйця не вартує, спонукали до прикрої думки: "У Львові бузина розквітла буйним цвітом".
Хочу зауважити, що "молодий буковинський художник" є студентом ІV курсу Львівської Національної академії мистецтв. Упродовж всього часу ніколи не вирізнявся у навчанні й мав непорозуміння з деканатом ІТМ з приводу "успішного відвідування". Тому просто незрозуміло, як йому вдалося стати експонентом в залах Палацу мистецтв. Не зрозуміло й те, хто профінансував близько 50 широкоформатних полотен "фірмового виробництва" (закупити які часами не під силу і професійному художникові), які він замалював яскраво-кричущими барвами в манері "містечкового примітивного кічу" українофобського спрямування. Саме ці "роботи" (як і незграбні композиції-інсталяції з банками маринованих підпеньків та фабричними статуетками) викликали цілий шквал різнополюсних розмірковувань, створивши таким чином безкоштовний піар-хід початківцю.
До речі, композиції-інсталяції він називає скульптурами, хоча вони є лише незграбно-брутальними накопиченнями, які ніякого контексту у собі не несуть. Використання цього терміну лише вказує на погану обізнаність автора з мистецтвом інсталяцій, де домінуючим має бути концепція акції, а не буквальне трактування форми – до прикладу акціонізм 1960-70-х років.
А причину цього конфлікту слід шукати в специфічному керівництві Палацом мистецтв п. Юрієм Гнатковським. Його призначення вже декілька років є певним непорозумінням у мистецькому середовищі Львова. І цей факт обговорювався на сесіях обласної ради попереднього і нинішнього скликань. Рік-півтора тому він уже організовував подібну провокативну виставку київського художника-українофоба Шерешневського, але вона якось пройшла непоміченою.
І ось зараз – нова акція, яку Ю. Гнатковський провів 10 жовтня. Чомусь саме у понеділок, коли у Палаці мистецтв – вихідний день. Думаю, що якби ця виставка відбулась у якійсь із приватних галерей, вона пройшла би тихо і непомітно. Але необхідно було створити гучний піар, і, як тепер видно, ще й політичну кампанію, котру вдало провела куратор Н. Космолінська, на кошти, (подейкують), "донецького культурного фонду Ріната Ахметова".
Зняли виставку зі стін за розпорядженням п. Гнатковського, після протестів та заяв голови Спілки Художників України О. Микити та групи художників. Про зняття виставки заявив на тому ж публічному обговоренні депутат облради, голова комісії з питань культури О.Шейка (до речі, він – не свободівець, а представник "Фронту Змін").
Загальна ж проблема – не у виставці, яку претензійно охрестили "Агрікультура". Проблема – в бездарності й фаховій некомпетентності її керівників та кураторів. Команда Гнатковського – мало обізнана в мистецтві і дуже неграмотно підходить до його функціональної діяльності та аспекту експонування в Палаці мистецтв. Сама ж виставка, яка створила таку ажіотажну ситуацію в місті, виразно доповнює "виставковий" асортимент Палацу з білоруським трикотажем, українськими ковбасами та китайським барахлом.
Тепер – політична сторона. Про патріотичні сили, які "бузина" бере в лапки. Представники ВО "Свобода" становлять більшість у міській раді, в обласній їх – більше третини. Однак головами комісій з питань культури є представники інших політичних сил. Відтак "приплітати" прізвища голови Львівської облради чи голови ВО "Свобода" до цих подій – дуже незграбний хід автора статті "Львівські депутати побачили себе на портреті". Саме автор допису поводить себе як та тваринка, що зображена поруч з Шевченком із стогривневої купюри "кучмівського зразка" на одній з "картин".
Цікаво, що автор допису на "Українській правді" чомусь використав як ілюстрацію найбільш безневинну "картину" з виставки. Що виглядає не цілком логічно, оскільки, судячи з усього, метою допису було оббрехати "Свободу". Зазначу, що наша політична сила жодним чином не була учасником тих подій, хоча й підтримує думку обуреної львівської громади.
Пропонуємо читачам самим оцінити художню вартість і естетику "виставки", яку було розміщено у львівському Палаці мистецтв. Водночас переконані, що право мистця на самовираження не має переростати в образу і зневагу до національних символів та героїв. Очевидно, що подібні роботи точно не мали би демонструватися в академічних залах, у кращому (для їх авторів) разі – у приватних збірнях.
Сучасне мистецтво відображає всі катаклізми (насамперед розумові!) нашого часу. Тому думаймо і розмірковуймо, як відрізнити зерно від полови".
Ярослав Кравченко професор кафедри ІТМ ЛНАМ, депутат Львівської облради від ВО "Свобода".
P.S. Коли цей блог вже було опубліковано, зателефонували представники фонду Ріната Ахметова і категорично відхрестилися від чуток про фінансування цієї виставки. Воно й не дивно, – підтримувати подібного горе-митця – це не лише ознака повної відсутності смаку, але й прояв неабиякого богохульста.
Найближчим часом зробимо все можливе, щоб справжній замовник-меценат цього малювання став відомий громаді.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.