Кремлівська агітка ''Август. Восьмого'', або що не потрапило в ефір ТВі через хронофага Коновалюка
13 березня 20 12 року в передачі Мустафи Найєма "Сьогодні. Про головне" на ТВі обговорювали заборону прокату в Україні кінопродукту кремлівського агітпропу – "Август. Восьмого" (http://www.tvi.ua/ua/watch/author/?prog=835). Запрошений разом з моїм побратимом заступником голови Всеукраїнського об'єднання "Свобода" Андрієм Мохником нардеп від Партії регіонів В. Коновалюк вдався до традиційної – за відсутності аргументів – тактики "пожирання часу", тараторячи будь-що з метою банально "забити" ефір.
У таких умовах Андрій Мохник не мав змоги донести значну частину аргументів Всеукраїнського об'єднання "Свобода" щодо неприпустимості прокату кремлівської агітки. Тому пропоную читачам ті аргументи Андрія Мохника, що не потрапили в ефір ТВі через хронофага Коновалюка.
"Почну з того, що не вдалося договорити в кінці програми. 23 лютого 2012 року президент Росії Мєдвєдєв на кінотелевізійному концерні Росії "Главкіно" зустрівся з творцями фільму "Август. Восьмого" та учасниками бойової операції "прінуждєніє Грузії к міру", де заявив: "Все забувається в цьому світі, абсолютно все. На жаль, навіть найславніші сторінки в якийсь момент відходять на другий план. І від того, яким чином ці події будуть відображені в кінематографі, як, може бути, дійсно наймасовішому виді мистецтва, залежить сприйняття тих днів нашими нащадками" (повна стенограма на офіційній сторінці президента РФ – http://kremlin.ru/news/14582) .
Далі Мєдвєдєв хвалькувато тішиться, що в фільмі збройні сили РФ показані сильними, а антигрузинська військова операція короткою та успішною, через що "Август. Восьмого" викликає гордість за збройні сили та тих, хто воював, а головне, це демонстрація російських можливостей з метою застерегти керівників інших держав від антиросійських дій. Прикметно, що Мєдвєдєв назвав російську перемогу "абсолютно гуманною". Очевидно, життєва драма, навколо якої розгортається сюжет, за задумом луб'янських кіномитців покликана "гуманізувати" московських агресорів.
Таким чином, один з кремлівських карликів офіційно засвідчив, що метою створення фільму є формування образу тої війни в вигідних для Москви картинах. Слова Мєдвєдєва популярно пояснюють той факт, що новітня російська імперія визнала "Август. Восьмого" соціально значимим проектом і витратила на нього понад 500 мільйонів газорублів, тобто більше 16 мільйонів американських доларів, а рупор Кремля телеканал ОРТ вкладає мільйони доларів у промоцію картини.
Без перебільшення, у питанні пропаганди сучасні московські правителі є лише сумлінними лєнінцями, які втілюють в життя заповіт "Ілліча" щодо того, що "із всєх іскуств для нас важнєшим являєтся кіно".
Росія розуміє, що, попри окупацію 20% грузинської території, війну з Грузією вона програла. Тому Москва намагається "довоювати" засобами інформаційно-психологічної війни. Зрештою, це звична кремлівська технологія, завдяки якій російська імперія деморалізує сусідні держави і нації, після чого на довгі роки їх підкоряє.
Розвиток подій навколо розкрутки фільму "Август. Восьмого" показує, що фільм спрямований проти міждержавного, самостійного від Росії проекту ГУАМ та є інформаційно-психологічною диверсією проти країн-учасниць.
Це не вперше Росія здійснює проти України інформаційно-психологічну агресію. Можна згадати "Брат – 2", "Ми із будущєго – 2", "Тарас Бульба", а також безліч фільмів і серіалів, де українці показані недолугими селюками, в яких на думці лише сало і горілка (у цьому контексті варто згадати комп'ютерну гру "Операція "Галичина", в якій гравцям пропонується відчути себе в ролі російського спецназу, що наводить "порядок" після заворушень в Західній Україні (http://www.svoboda.org.ua/dokumenty/zayavy/002224/). Суть інформаційної агресії залишається незмінною – змінюється хіба що стилістика: якщо в фільмі "Брат – 2" є прямий випад "ви мнє, гади, єщьо за Сєвастопаль атвєтітє!", то "Август. Восьмого" впливає за рахунок алегорій, найновіших знімальних технологій та пост-продакшена.
Прикметно, що потужну підтримку московській інформаційній агресії проти України надають особи, які за посадою мали би відстоювати інтереси української держави. Це стосується й нардепа Коновалюка, який не вперше помічений у просуванні інтересів Кремля, зокрема й щодо російської агресії проти Грузії. Достатньо згадати, як він намагався влаштувати показ пропагандистського фільму "Війна 08.08.08. Мистецтво зради" російської Інтернет-компанії "Росія-ру" та оприлюднив таємну інформацію, яка становить державну таємницю, щодо продажу зброї українською державною компанією "Укрспецекспорт". Тоді СБУ попередила Коновалюка про відповідальність за розповсюдження підготовленої за сприяння російських спецслужб неправдивої інформації, яка не відповідає дійсності, поширення на цій основі вигаданих міфів (http://www.unian.net/ukr/news/283993-sbu-viklikala-na-dopit-narodnogo-deputata-konovalyuka.html).
Коментуючи ці події, газета "Високий замок" зазначала: "Щоб зрозуміти, чому народний депутат України Валерій Коновалюк так наполегливо відстоює інтереси Росії, варто звернути увагу на біографію цього діяча. У 1989 році він закінчив Московське вище військове командне училище, а з 1989-го по 1992 рік цей лейтенант служив помічником військового коменданта у Вісмаре та Берліні. Простий армійський "лєтьоха" ніколи на такі посади не потрапив би без благословення особливого відділу" (http://www.wz.lviv.ua/articles/69585). Факт служби лейтенанта Коновалюка на доволі високій посаді помічника військового коменданта Берліна дуже цікавий в контексті інформації про кагебістське минуле голови Верховної Ради Володимира Литвина, який теж півжиття "пропрацював" на посадах помічника (http://censor.net.ua/news/120400/poslujnoyi_spisok_quotuchastnika_boevyh_deyistviyiquot_spikera_litvina_dokumenty). Усім зрозуміло, що Служба безпеки України не виконує належно своїх обов'язків щодо захисту українських національних інтересів, зокрема, не знешкоджує ворожу агентуру, яка відверто, не криючись, працює проти України. Саме тому на захист національної гідності стають лише патріотичні громадські організації та політичні сили.
Нині в українському інформаційному просторі точиться запекла війна між Голівудом і Мосфільмом. На жаль, Україна не має свого "інформаційного війська", яке б могло відбивати ворожу агресію. На разі маємо лише зародки УПА інформаційної ("Слово Просвіти" ч. 15 (235), 8-14 квітня 2004 р., стор. 4-5, http://slovoprosvity.org/pdf/2004/Slovo-15.pdf), котра час від часу завдає партизанських ударів по чужинських позиціях, іноді доволі дошкульних, як це було з фільмом Михайла Іллєнка "ТойХтоПройшовКрізьВогонь".
Довідка: 29 лютого 2012 року ВО "Свобода" виступило із заявою про те, що Україна не повинна брати участі в інформаційній агресії Росії проти Грузії (http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/028141/), в якій закликала українців бойкотувати фільм "Август. Восьмого" як відвертий витвір російського агітпропу.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.