Маразми свободофобів
Бісмарк казав: "Ніколи стільки не брешуть, як під час війни, після полювання і до виборів". В Україні чим ближче до виборів, тим більше владі і провладним політикам допомагають маніпулювати суспільною свідомістю "підкореговані" соціологічні дослідження. Шкода, що й імениті соціологічні контори, з відомих лише їм мотивів, давно перетворилися з механізму заміру суспільної температури у засіб маніпуляції і фальсифікації наступних виборів.
Війна соціологів проти українців – на совісті останніх. Нація, що живе в умовах інформаційної окупації, вже звикла критично сприймати звіти уряду про "покращення життя уже сьогодні", про екстремальний ріст позицій партії влади перед виборами і нібито падання рейтингів опозиції. З якого дива це відбувається, соціологи пояснюють надзвичайно романтично...
Наприклад, в усіх опитуваннях, у яких бере учать фонд "Демократичні ініціативи", результати "Свободи" як мінімум удвічі менші, ніж результати опитувань інших соціологів. От і вчора Центр Разумкова оприлюднив свіжі соціологічні дані, де показники "Свободи" майже вдвічі менші, ніж оприлюдненні напередодні результати опитувань, проведені КМІСом.
Щойно КМІС заявив, що "Свобода" долає виборчий бар'єр, одразу ж цю інформацію почали "гасити" – наступного ж дня оприлюднили дані Центру Разумкова за участі сумнозвісних "Демніціатив".
"Намалювавши" "Свободі" за добу (!) падіння рейтингу до 3,1%, соціологи вельми оригінально пояснили "карколомне падіння рейтингу націоналістів". Виявляється, "Імідж цієї політичної сили ("Свободи") надто радикальний. Партія Олега Тягнибока імпонує, як правило, молодим чоловікам і викликає протест у жінок похилого віку". Без коментарів...
Свої ідеологічну неприязнь до українського націоналізму та "Свободи" керівник "Демніціатив" висловлює публічно і наполегливо, але ж через особисту ворожість маніпулювати результатами опитувань, як мінімум, неетично. З іншого боку, ця ворожість та постійне заниження результатів націоналістів (за допомогою "соціологічної похибки") стає хорошим інструментом для Партії регіонів, щоби незабаром "підшаманити" результати виборів і вчергове обікрасти українців. А коли виборці вийдуть на вулиці, аби захистити результати, – влада з усіх екранів буде демонструвати подібні "соціологічні дослідження".
Бо, як виявляється, і на двадцятому році незалежності, як у російських демократів лібералізм закінчується на слові "Україна" – так і українських політиків, політологів і експертів різних мастей об'єднує спільний фронт боротьби проти українського націоналізму.
Пропоную увазі читачів блогу статтю мого побратима Леонтія Мартинюка, присвячену аналізу подібних маніпуляцій.
Про "хитру схему" Тягнибока
або Хто і для чого поширює хворобливі фантазії проти "Свободи"
Що ближче чергове "свято народного волевиявлення", то чорніші й брудніші політичні технології. Є вже така надійна прикмета. Оскільки панівній в Україні лжееліті запропонувати виборцю, видно, нічого, то в хід ідуть розмаїті інтриги, інсинуації та провокації проти опозиції. Аби вразити змучену уяву зневіреного обивателя, вони мусять ставати чимдалі вигадливішими. І все частіше мішенню таких ворожих каверз стає Всеукраїнське об'єднання "Свобода". Ясно чому.
"Свобода" – багатьом як кістка в горлі. Адже люди таки бачать, що націоналісти не перебігають до Партії регіонів, не зловживають для власної вигоди депутатським мандатом. І тільки в тих областях, де "Свобода" має більшість у місцевих радах, – відразу створено коаліції опозиційних сил, а не провладні більшості. Тільки цю частину країни оминула злочинна "оптимізація" – закриття лікарень та шкіл, не знущаються з хворих у рамках "медичної реформи", а діяльність депутатського корпусу, спрямована на захист громади, – відкрита і прозора. Саме звідси викурюють розгнуздані контрабандні схеми, зупиняють розграбування природних багатств краю та не дають розгулятися чиновницькій сваволі... І тут твердо захищають національну честь та гідність українців.
Звісно, що всього й негайно не звершиш. Зрештою, "Свобода" й не давала ніколи жодних солодких обіцянок. Олег Тягнибок перед самими місцевими виборами у своєму масово поширеному зверненні до українців так і сказав: "Ми не обіцяємо ні "манни небесної" для кожного, ні "раю на землі" в окремо взятій області. Натомість ми ґарантуємо тільки одне – чесно відстоювати інтереси громади, захищати соціальні та національні права українців". Але у цій західній твердині "Свободи", видно, таки боляче наступають на хвіст панівному режиму. То ж на Печерських пагорбах добре розуміють: доберуться націоналісти до Верховної Ради – наступлять і на горло.
Через те й жадають будь-що вибити тверду лаву "Свободи" з націоналістичного флангу об'єднаних сил опозиції. Прагнуть посіяти недовіру, чвари та інтриги. А найперше – кинути тінь підозр на саму "Свободу" та її кандидатів. Панівний режим спить і бачить, як би то розвалити Комітет опору диктатурі, а головне – прибрати з дороги націоналістів.
Які таланти пропадають! Конан Дойль би плакав
Та позаяк ненависники "Свободи" – політики збанкрутілі й одіозні, – притомні люди їм давно не вірять. Ясно, що з ворожих уст будь-які прямі нападки на націоналістів звучать хіба як похвала. Тому свободофоби воліють загрібати жар чужими руками – "незалежних" експертів, політологів та журналістів.
Тому й виринають у ЗМІ справжні "шедеври" з вигадування нісенітниць. Зазвичай за таку брудну роботу добре платять. А буває, – довірливі й ласі до сенсацій журналісти пишуть казна-що під нашіптування таємничих "певних джерел". На "гачок" провокаційних вигадок клюють, на жаль, навіть відомі та досвідчені "акули" пера. І, повіривши своїм сумнівним "інформаторам", розносять несусвітні небилиці. Деякі приклади настільки показові й вражаючі, що варті окремого розгляду.
Нещодавно на передовиці інтернет-видання "Українська правда" з'являється стаття Сергія Лещенка "Тягнибок озвучив Яценюку ціну їхньої дружби". Початок інтригує: "Опозиція спіткнулася на львівських округах... Процес узгодження кандидатів-мажоритарників у Львові може спричинити ескалацію внутрішнього конфлікту в опозиційних колах..." Про пікантні перипетії "конфлікту" автор, мовляв, дізнається від якихось таємничих "джерел".
Далі сюжет розгортається воістину драматично. А драма у тому, що нардеп Андрій Парубій може не попасти до парламенту, оскільки Олег Тягнибок нібито... "відбирає" його (!), Парубієвий, львівський Сихівський округ. "Сам він (Парубій) – вважає цей округ своїм ще від 2000 року, коли балотувався там до парламенту на довиборах і посів четверте місце (після Тараса Чорновола, Зиновія Кулика і Степана Хмари) ", – акцентує автор статті.
Але головна інтрига в іншому. Автор цілком серйозно стверджує, що "прохідний" Сихівський округ потрібен, нібито, особисто Олегові Тягнибокові для... втілення нечуваної досі "хитрої схеми". "Схема" змальована так. Олег Тягнибок, мовбито, надумав послати балотуватися по цьому округу "свого дублера" – молодшого брата Андрія. Але вигравши вибори, Андрій Тягнибок начебто повинен... тут же скласти мандат! Ось тоді Олег Тягнибок, який на той час, як переконує автор, не пройде у парламент на чолі списку "Свободи", мав би сам рушити на оголошені у цьому окрузі дострокові вибори. І, згідно із задумом, – перемогти "уже як мажоритарник". А покинутий без "свого" Сихівського округу Парубій не з власної волі мусить податися на інший – "чужий" і "непрохідний". Там він, звісно, програє і лишиться без мандата нардепа. Себто – без недоторканості. Ось тут-то його режим Януковича, мовляв, і схопить. За... кинуту під час ратифікації Харківських угод у Верховній Раді димову шашку.
Як бачимо, лідер "Свободи" змальований тут наче якийсь диявольський "злий геній". Тягнибок постає як головний герой такого карколомного сценарію проникнення у Верховну Раду, що Конан Дойль не вмиється. Шерлок Холмс нервово курить люльку в кутку, а професор Моріарті сором'язливо камін колупає... Такий сюжет просто мусив уразити уяву обивателя і стати бестселером нудного політичного сезону.
І пішла, як то кажуть, брехня по селі... Чи то пак – по ЗМІ. Сторінки електронних і паперових видань зарясніли заголовками на кшталт "Тягнибок готує хитру схему, щоби потрапити у парламент!", "Хитрий Тягнибок "замутив" собі дублера...", "Тягнибок готовий пролізти в Раду, навіть жертвуючи власним братом!" тощо. ("Ось він, – дійсний Наполеон злочинного світу, Ватсоне!" – сказав би той самий Холмс). "Сенсацію" глибокодумно обсмоктують і на голубих екранах. Ось у студію каналу "ТВІ" навіть умисно кличуть самого Тягнибока. І цілу передачу ведучі не просто з пристрастю допитують його про міфічну "хитру схему", але мало не переконують лідера націоналістів у її дійсному існуванні.
Ясна річ, цю інформаційну "качку" не оминає нагоди зразу ж використати Партія регіонів. У своїх, звісно, цілях. Мало того, що її кишенькові експерти отримали зайву підставу зловтішатися: "Чвари в лавах...", "Опозиція розкололася, не поділивши округи!". Ще й приписану Тягнибокові "хитру схему" регіонали вже притягують... як аргумент для обґрунтування потреби задуманих ними нових змін до Закону про вибори. Щоправда, перебріхують цю побрехеньку ще більш творчо: "Згідно діючому законодавству одна людина може висуватися одночасно в 225 округах. Те, що це не заборонено законом, є абсурдом. Подібні ляпи необхідно забрати і не дозволити фальсифікувати таким людям, як пан Тягнибок, який сказав, що навіть якщо він пройде в народні депутати по списку, а десь будуть довибори, то вже, будучи народним депутатом, він висуне свою кандидатуру по мажоритарному окрузі", – просторікує один з речників ПР нардеп Дмитро Святаш.
Як бачимо, поки брехня гуляла шпальтами й ефірами, злощасний Сихівський округ вже виріс у всі 225 округів. А "хитрий" Тягнибок, виявляється, замислив пройти до парламенту аж двічі: раз – за списком, і ще раз – за мажоритарною. У страху, як кажуть, – очі великі. Далі, либонь за тою ж "схемою" можуть чинити ще й інші депутати від "Свободи", тільки-но звільниться десь округ і оголосять довибори. Відтак партійний список "Свободи" посуватиметься і посуватиметься. І в раду (о, жах!) – вступатимуть нові й нові націоналісти. Отут-то, видно, й полізли назовні потаємні страхи регіоналів. "Спинним мозком", либонь, чують, що ні кучмівська змішана система, ні натягнутий по вуха прохідний бар'єр їх вже не захистить... Чи не цей переляк, до речі, і є причиною все густіших викидів інсинуацій проти "Свободи", зокрема про "хитру схему" Тягнибока?
Як під пікантним соусом "сенсації" пережовані міфи згодовують
Важко вигадати огиднішу історію "боротьби за округи", яка змальовувала би стосунки в Комітеті опору диктатурі в таких брудних тонах. І Сихівський округ – тут очевидно лише для зав'язки, як художнє тло. Для чого ж насправді вигадували увесь цей хитросплетений сюжет? Між рядками кмітливий читач легко вловить одразу кілька прихованих "послань" виборцеві. Щоправда, виявляться вони геть заяложеними.
По-перше, знову на світ Божий витягають із нафталіну міф про "непрохідність" "Свободи". Просто під ніс: "Тягнибок хоче випробувати долю попри те, що соціологія не обіцяє йому однозначного потрапляння до парламенту. За останнім соцдослідженням, "Свобода" мала 4,4%...". Проте виборець "Свободи" – чи не найбільш ідейно переконаний і мобілізований – не конче, мабуть, у це вірить. Тим більше, що знає: сьогодні різні опитування подають украй суперечні дані. Скажімо, останнє дослідження Центру Разумкова (не менш солідної служби) фіксує зовсім інший рейтинг "Свободи" – майже 6%. Тому то, видно, й знадобилося комусь вимислити всю цю гостросюжетну "притчу" про епічну закулісну битву за Сихівський округ. Аби в цій яскравій і правдоподібній літературній обгортці знову згодувати довірливому виборцю протухлу маніпуляцію про "непрохідність". Для цього досить лише переконати всіх, що навіть сам лідер "Свободи" нібито не вірить у подолання п'ятивідсоткового порогу його рідною політичною силою. Він, бачте, вже якісь "хитрі схеми" вимудровує, як пролізти в парламент. А отже метикує, що на чолі виборчого списку "Свободи" туди пройти – аж ніяк не світить. Мовляв, навіщо й вам, прибічники Тягнибока, тоді голосувати? Ось у цьому "посланні", власне, і є вся сіль.
По-друге, лідера "Свободи", попри те, що Тягнибок ніколи не давав жодних підстав навіть запідозрити його в подібній підлості, – малюють режисером якоїсь нечистої політичної афери, жертвою якої, начебто, має впасти невинний нардеп Парубій... Мовляв, бачте який він, той Тягнибок – так вже хоче "дорватися до корита", що світу Божого не бачить. Та що вже йому вартує бідного Парубія на поталу режиму кинути! Готовий, бачте, й цілий Сихівський округ (у рідному Львові!) довкола пальця обвести... Але ж зважмо розсудливо. Навіщо?
Заплющимо, нехай, очі на ясну очевидність того, що якби Тягнибок так снив і марив стати нардепом, як це малюють, то він не раз мав усі можливості давно ним бути. Достатньо було тихенько зректися власних переконань і вчасно вскочити в якийсь політичний проект (модний у тому чи іншому виборчому сезоні). Чимало політичних "колобків", як відомо, саме так раз-у-раз і чинять. І вельми затишно почуваються, тримаючи ніс за вітром та спроквола протираючи штани у Верховній Раді від виборів до виборів. Мовчимо вже й про те, що Тягнибок вільно й невимушено, без жодних "хитрих схем", має стопроцентні (!) шанси стати нардепом і нині. Хоч за списком, хоч по округу. Правда в тому, що сьогодні не одна парламентська партія хіба мріяла би про таку армію активістів і той рейтинг, які має "Свобода". І не один "видатний" діяч, що ледве годен знайти для себе бодай якийсь затишний округ, одужав би від грудної жаби, якби його, як Тягнибока, зустрічали переповнені зали прихильників по всій Україні. Але в усій цій, на перший погляд правдоподібній байці про "схему" Тягнибока, є одна логічна помилка, яка валить усю теорію. Ну гаразд, хвороблива уява справжнього автора цієї маячні змальовує лідера "Свободи" хитрим і цинічним користолюбцем. Припустимо, знайдуться й ті, хто в це радо повірить, ще й інших будуть переконувати. Але навіщо гонорових львів'ян виставляти якимось стадом безмозких овець? Чи хтось дійсно думає, що корінний львів'янин Тягнибок своїх земляків може такими вважати? "Певно, ті "інформатори", котрі підсунули Сергієві Лещенку ці висмоктані з пальця фантазії, судять у міру власної зіпсутості", – так коментує усю ту маячню сам Тягнибок. Очевидно, вони самі якраз так завжди й чинять зі своїми виборцями – винаходять щоразу хитріші схеми як їх ошукати.
По-третє, так, між іншим, звучить натяк: "Свобода", мовляв, взагалі неправомірно "зазіхає" на якісь округи (навіть у Львові!). Либонь, вона мала би вступитися геть. В ідеалі – просто зникнути з політичного обрію, сховатися і "не відсвічувати". Аби, борони Боже, не перейти, бува, дорогу "більш достойним". Тут, мовляв, у парламенті і так достатньо своїх героїв – і у партійні списки опозиції не влазять, і округів їм "прохідних" бракує. А як же плідно Україну і мову солов'їну боронять!
Але які взагалі можуть бути претензії до "Свободи", наче вона "займає" в Галичині (!) "чиїсь" округи? Хто в тому ж таки Сихівському окрузі має найвищі шанси на перемогу (хіба не це є метою опозиції?) – давно відомо. До речі, тут пропонують єдиним кандидатом від об'єднаних сил опозиції зовсім не Андрія Тягнибока, як це комусь приверзлося. А Юрія Михальчишина – члена Політради ВО "Свобода", депутата Львівської міської ради і кандидата політичних наук. Певне, хтось дуже не хоче бачити таких обранців у Верховній Раді.
Отак довірливий читач, уява якого вражена карколомним сюжетом про Сихівський округ, мав би мимоволі ковтнути такі тези. Перша: що "Свобода", бачите, – таки "непрохідна". Друга: її лідер, мовляв, – просто якийсь негідний аферист. Третя: а для чого в новому парламенті взагалі депутати від "Свободи" – навіть мажоритарні від Західної України? Луп!!! І одним пострілом – принаймні три зайці... Ну як вам? Оцінили розмах фантазії невідомих віртуозів політичних технологій? Розрахунок точний: якщо вже провідний журналіст солідного видання піймається на цю "сенсацію", то його читачі – й поготів.
Кому дістанеться головний приз, якщо вдасться вибити з гри "Свободу"
Отже, для чого комусь знадобилося придумувати усю цю історію – ясно як Божий день. Тепер зостається без відповіді наступне питання нашої вікторини: хто саме все це інспірує? Хто ж це таємниче "джерело", яке підсунуло таку свиню, чи то пак – печену "качку" поважному виданню? Якщо це якийсь інтригант, що затесався до КОДу, тоді це – віроломне порушення Угоди про спільні дії об'єднаної опозиції України, урочисто підписаної усіма його учасниками 22 січня – на День Злуки – на Софіївській площі у Києві. А вона, нагадаємо, проголошує принцип взаємної поваги і відмови від боротьби між собою. Хотілось би вірити, що в нутрощах КОДу не наплодилося шкодливих паразитів, які діють на руку Януковичу, підточуючи єдність опозиції з середини. Якщо ж це "джерело" дзюрчить десь в коридорах влади на Банковій – то це вже звична тухла провокація...
Певне, шило з мішка вилізе вже невдовзі. Якщо, скажімо, якийсь "опозиціонер" раптом висуне необґрунтовані претензії до "Свободи", або зазіхатиме на ті вже узгоджені округи, де явно найвищі шанси на перемогу (над будь-яким суперником від влади) мають її кандидати (як той же Сихівський)... Тоді, значить, є підстави думати, що "кріт" завівся в стані опозиції. Отже це той, хто, задля власної вигоди ладний не тільки ризикнути втратити окремий залізобетонний голос опозиції у парламенті, але й поставити під удар усю її єдність. Якщо ж ніяких таких ексцесів до виборів не відбудеться – значить це невдала провокація влади. Хоча одна версія, звичайно, допускає і другу.
Зрештою, хто би не був істинним автором цієї цинічної інтриги, найбільше скористатися з її плодів може тільки влада. Без сумніву, такі провокації можуть дуже завадити спільній меті опозиції – перемозі над режимом Януковича. Оскільки, якщо вдасться очорнити "Свободу" і намовити виборців, що вона – все ж "непрохідна", то так може й статися – вона таки не пройде. А тоді опозиційні сили недорахуються у парламенті вирішальних "багнетів" – принаймні 4,99 %. Чи не це, власне, й потрібно кров з носа Януковичу? Насправді, сьогодні кожен, хто проти його диктатури, мав би молитися, аби "Свобода" не тільки пройшла. А щоби перша в історії Незалежності фракція націоналістів здобула у новій Верховній Раді якомога більшу кількість голосів. Як за партійним списком, так і по мажоритарних округах.
Бо саме на "Свободі" та на кожному її прихильникові лежить нині чи не найважча ноша відповідальності. Лежить вона і на тих, хто все ще вагається.
По-перше, від перемоги чи, не дай Боже, поразки за списком залежить бути чи не бути твердій проукраїнській, антирежимній більшості в цьому парламенті.
По-друге, як показує досвід місцевих рад, хто-хто, а свободівці не зраджують і не "тушкуються". Хто би там що не плів і не вишукував, як кажуть, "чорного за нігтем"...
То ж не купуймося на перші-ліпші плітки, наклепи та провокації. Як би вірогідно вони не звучали. Та інших спам'ятаймо.
P.S. Випливає з усієї цієї історії і один безсумнівно позитивний висновок. Видно, на ділі "Свободі" закинути нічого. Свободофобам доводиться фантазувати. Отож вигадувати будуть ще й не таке. Слідкуйте за повідомленнями і потішайтеся!
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
