"Слідча група" чи комедійна трупа?

Останнім часом газета "Експрес" відверто веде нахабну і брехливу антисвободівську кампанію. Не гребуючи ніякими засобами, власник видання Ігор Починок разом зі своєю фантомною "слідчою групою" всіляко поливає брудом єдину силу українців – об'єднання націоналістів. Щоразу газетярі поширюють такі нісенітниці, що в їхню правдивість може повірити хіба сам Починок та палкий шанувальник видання "диригент" Чечетов. "Експрес" так загрався зі своїми "викривальними розслідуваннями", що й незчувся, як став попросту смішним для всіх читачів.

У зв'язку з цим пропоную Вашій увазі допис мого побратима народного депутата Леонтія Мартинюка про те, що "пінкертони" теж бувають "петросянами".

Таємнича "слідча група" "Експресу" так вистежувала "віллу Тягнибока", що виставила себе, газету і її господаря на посміховисько

"Пінкертони" виявляються "петросянами"

Ви будете сміятися, але наші невтомні "пінкертони", відважні шукачі незчисленних "скарбів націоналістів" зі славнозвісної газети "Експрес" вистежили... ще один, черговий "маєток Тягнибока"!

Як, Вам ще не смішно? Усе ще берете близько до серця усі ці "сенсаційні розслідування"? А даремно. Бо новий бульварний "детектив" наших "пінкертонів" із готичною назвою "Вілла і покоївка для Тягнибока" просто не може не тішити. Він – воістину гідний! Гідний премії Петросяна в номінації "жовта журналістика".

"Як встановила одна із редакційних слідчих груп, Тягнибок живе сьогодні в елітному маєтку за високим муром. Усе – під охороною. Обслуговують Тягнибока покоївки і куховарки" – з надривом рекламує у Всесвітній мережі своє свіжоспечене "розслідування" сайт "Експресу".

""Слідча група газети"...оло-ло-ло, скоро з'являться оперативні загони газети, прокурори газети, трибунал газети, розстрільний загін газети... ким вони себе там уявили? Колективною "Правдою" зразка 1937 року? Нюрнберзьким ареопагом 1946?" – глузує з таких буйних фантазій на одному зі своїх блогів Юрій МИХАЛЬЧИШИН.

У передчутті свята прямуємо до ближчого кіоску "Інтерпресу". З-за барикад сигаретних пачок дістаємо заповітну газету. Овва! Зі самого верху, ген аж над шапкою "Експрес" із високим гаслом "...коли слово має вагу!", – позначений червоним квадратом (дітям до 16-ти не читати?) анонс: "Як депутатка Фаріон скомпрометувала депутата Тягнибока. Стор. 6". Відразу видно – ключова стаття, цвях номера. Хто б сумнівався! Розгортаємо – так і є. Заголовок знову ятрить уяву: "Вілла і покоївка для Тягнибока".

Пошуки "вілли" починаються з нападок на... Ірину ФАРІОН. Гм... Але ж іще два тижні перед тим її тут лукаво хвалили! Плели якісь небилиці про нібито "розкол" у "Свободі" (на "хороших – ідейних" і "поганих – злочинних"). Тоді Фаріон записали до тої частини "Свободи", "яку багато хто любить, поважає, на яку покладає неабиякі надії".

В опалу до "слідчої групи" пані Ірина потрапляє через відповідь на одне з питань "в ефірі одного провінційного каналу" (як пише сам "Експрес"). Вона, бачте, сміла там спростувати наклепи "Експресу" та каналу "1+1" Коломойського.

Далі – товчення води в ступі на тему давно відомої квартири Тягнибока в панельній висотці на Харківському масиві Києва, інформацію про яку він з року в рік чесно вказує в декларації . Фаріон, бач, казала, що її вікна виходять на сміттєзвалище. А "слідча група", мовляв, встановила, що звалища там нема. Дійсно, пані Ірина обмовилася. Насправді там, окрім "пахучого" сусідства відстійників Бортницької станції аерації, – один із найбільших (!) сміттєспалювальних заводів Європи. (його "слідча група" чомусь не виявляє). Але що це, врешті, міняє? Обсуджують і сусідів Тягнибока (начебто він їх вибирав) тощо... Оттаку полову румигають майже цілу сторінку...

Нарешті, під кінець останньої колонки, обіцяні веселощі: "Як встановила одна із наших редакційних слідчих груп, – авторитетно заявляє "Експрес" – "пан Тягнибок живе у столиці в чудовому, мальовничому районі, у так званому Русанівському масиві". Далі, не жаліючи барв, вимальовує ще й живописні деталі "панського побуту": "В елітному маєтку за високим муром. Усе – під охороною. Обслуговують Тягнибока покоївки і куховарки". Шкода хіба, що на опис кольору стін "високого муру" та особливих прикмет "покоївок і куховарок" фантазії забракло...

На перший погляд усе начебто виглядає дуже достовірно й переконливо (аякже ж, ціла "слідча група встановила"!), чи не так? А особливо уяву легковірного читача, либонь, вражають оті живописні "ПОДРОБИЦІ" (саме так називається й рубрика, під якою подано "розслідування"). Неначе "слідча група" дійсно – на власні очі – все це бачила. Мовби там же – на "місці злочину" – ретельно все обнюхала й обмацала. І ось тепер, мовляв, зібравши неспростовні "докази вини", – достеменно усе нам переповідає. А як же інакше?

Але є одне "але"... У цьому "чудовому, мальовничому районі, у так званому Русанівському масиві" немає не тільки ніякої "вілли Тягнибока"... Тут узагалі нема жодної (!) "вілли", чи бодай якогось нужденного особняка! І з роду-віку не було. Бо Русанівський масив тому й називається масивом, що забудований всуціль самими багатоквартирними "вуликами". "В основному Русанівку було забудовано протягом 1961-1974 років дев'яти- та шістнадцятиповерховими багатосекційними житловими будинками загальною площею 600 тисяч квадратних метрів." – читаємо у "Веб-енциклопедії Києва".



Типова "елітна вілла" в "мальовничому" Русанівському масиві. Десь тут, либонь, "слідча група" вистежила "покоївок"?

Одним словом – типовий радянський спальний район (див. фото). Лише на початку 2000-х тут, на вільних клаптиках землі, дійсно почалися скандальні забудови – нових... 23-поверхових веж. Все. Жодних інших жител.

Кожен, хто має доступ і вміє користуватися Інтернетом, легко це перевірить. Варто просто набрати в пошуковику "Google": "Русанівський масив"... А ще краще – дослідити цей район Києва на найсучаснішій мапі супутникової зйомки (див. карту) .



Увесь Русанівський масив уміщається на штучно намитому піщаному острові і забудований багатосекційними висотками. Як бачимо, жодних "вілл" ні тут, ні в найближчих околицях нема.

Себто, якби тутешнього жителя спитали, де тут є якась "вілла", чи то "елітний маєток за високим муром" (хоч із "покоївками", хоч без), то він, либонь, упав би зі сміху. Подумав би, що з гостей з провінції познущався якийсь доморослий "петросян". А то й покрутив би услід пальцем біля скроні.

Ми ж повертаємося до головного. Якщо у тому "чудовому, мальовничому районі" не те що "вілли Тягнибока", а й жодної іншої нема, то що ж усе це означає?

Відповідаємо. А те, що хазяїн "Експресу" вкотре ріденько... забрехався. Виявилося, що його хвалені редакційні "пінкертони" – насправді убогі провінційні "петросяни". А "слідча група" – на ділі комічна трупа. Бо все, що вона "встановила", – пшик у калюжу. Пшик, не вартий і сигаретного бичка з-під котрогось кіоска господаря "Експресу". Ніякої "вілли Тягнибока" ніхто насправді не знайшов. Та й не шукав... Тому й анонімний блазень, що підписався "Відділ розслідувань...", не годен навести навіть простого доказу – назви вулиці й номера будинку отої примарної "вілли". Бо не може мати адреси те, чого не існує в природі. Не існує ні тут, ні деінде (і наші "пінкертони" самі це знають!). То ж ясно, що ніяка "слідча група" до Києва й не збиралася. Та й блудила би вона там, певно, як вівця без пастуха. Бо пізнання цих "слідопитів" бодай у хрестоматійній географії столиці, як видно, – не вище від рівня шкільної екскурсії Хрещатиком...

Схоже, ця "одна з слідчих груп газети" засідає десь на лавочці під під'їздом, кілометрів так за півтисячі від Києва. Там же й веде, тереблячи "сємки", свої "сенсаційні розслідування". Десь так:

- А чулись-те, Петрівно, в якому маєтку живе той Тягнибок? Із оттакенним парканом! І все – під охороною!

- Точно-точно! Навіть знаю де – в самій столиці! В тому... як його... в Русанівському масиві! З кухарками і покоївками!

- Йой, шо ви не кажете? То треба негайно всім оповісти про результати нашого розслідування!

Ну що ж, озброївшись таким "дедуктивним" методом, "слідча група" господаря "Експресу" подужає знайти ще не один "маєток Тягнибока". Хоч би й у Лондоні, Монако чи Дубаї... Чекаємо не дочекаємось нових феєричних "розслідувань".

Леонтій Мартинюк

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.