ДЕПОРТАЦІЯ ГРОМАДЯН ЗА ЗАСЛУГИ ПЕРЕД УКРАЇНОЮ. Як таке стало можливим на 8-му році війни?

Ось таку долю приготувала наша влада тим, кому наша держава має бути принаймні вдячною. Віктор Майстренко врятував з полону багато українських бійців, репатріювався з росії в Україну, усі ці роки веде боротьбу з російським рейхом на інформаційному фронті. І що йому за це? Правильно: позбавлення громадянства, яке він отримав за заслуги перед Українською державою, та неминуча депортація. Добре, що поки не в московію, хоча що далі буде – важко сказати.

Так само мені важко сказати, куди тікатиме з України інша поважна людина – Юлія Толопа з донькою Мирославою, яка місяць тому пішла в Києві в перший клас, а також інші захисники України, добровольці, волонтери тощо, яких переслідує РФ і через це не видає папірця про вихід з її громадянства. А будь-якій ваті, яка в будь-який спосіб отримує громадянство України – видає цей папірець без питань.

Ні, я не питатиму більше в президента Володимира Зеленського, його Офісу Президента, Верховної Ради, Державної міграційної служби, чи їм не соромно. Бачу, що не соромно, якщо таке відбувається на наших очах. Також я більше не згадуватиму обіцянку Олексія Арестовича влітку в етері ATR про те, що це дрібне (насправді дрібне, суто бюрократичне) питання буде розв'язане восени. Не буде, я це вже розумію зі справ, не зі слів. Як з цим жити далі, пані та панове при владі, – вирішуйте самі. Якщо вам замало ганьби – продовжуйте знущатися над патріотичними людьми далі, але нічого доброго з цього зрештою геть не вийде.

Честь маю, вибачте мене, друзі, що я вже два роки без успіху лупаю сю скалу. Мені вже часом здається, що її якось тримають з московії, бо я просто не знаходжу інших пояснень тому, що Україна вимагає у СВОЇХ ГРОМАДЯН, причому заслужених, дозволу на отримання УКРАЇНСЬКОГО ПАСПОРТА в країни-агресора. Це всесвітній нонсенс, якого не може бути, бо не може бути ніколи. Але в нас – є. Це найганебніше явище в Україні, яке наразі мені відоме.

Я вже не знаю, до кого звертатися за підтримкою в цій справі. Нашим політикам/депутатам, навіть типу "патріотично-опозиційним", доля цих людей також, виявляється, байдужа: мовчать як риби, хоча добре знають про це. Я говорив про це – публічно та особисто – протягом останніх років не менше, ніж з 30 (!) діючими нардепами з різних фракцій. Може, щось зможе пояснити нашій владі посольство США в Україні або Представництво Європейського Союзу, чиї країни допомагають нам чинити спротив окупантам? Перепрошую, я розумію, що не за адресою, але правда не знаю, що ще з цим можна зробити і чому наша влада так завзято не хоче розв'язати абсолютно штучне й дике питання щодо "дозволу" на український паспорт з боку росії.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.