Як починалася війна
Війна насувалась уже 3 роки 5 місяців тому.
Коли стверджують, що російсько-грузинська війна почалась через напад Грузії на Південну Осетію, я завжди кажу дві речі.
1. "Напад" Грузії на належну їй Осетію нічим не відрізнявся від значно ранішого "нападу" Росії на належну їй Чечню. За одним винятком: грузини і не заподіяли, і не намагались заподіяти максимальної шкоди цивільному населенню.
Звісно, це можна пояснити тим, що цивільне населення Осетії не чинило, та й не намагалось чинити такого опору грузинським військам, як чеченське чинило росіянам кількома роками раніше. Недарма знаменитий у 90-х російський телеведучий Дорєнка казав у прямому ефірі, що "треба ще з'ясувати, чи є в Чечні цивільне населення".
В Грузії часів короткої війни 08.08.08 такого жоден телеведучий не казав, і сказати не міг. Попри надзвичайно поширені серед грузинів шовіністичні настрої.
Можливо, саме тому чеченці в Росії сьогодні поділяються на два сорти: цілком безправних перед росіянами, і тих, перед ким цілком безправні самі росіяни. Тоді як осетини в Грузії є просто членами суспільства, і в самому лише Тбілісі їх мешкає сьогодні понад 30 тис. – більше, за деякими даними, ніж в усій сьогоднішній південній Осетії.
2. Російсько-грузинська війна розпочалась задовго до чорного серпня 2008 року.
Чого варта одна лише депортація кільканадцяти тисяч (!) грузинів із Росії до Грузії в 2006 – 2007 рр. Нам важко уявити, якими звірствами це супроводжувалось (навіть російські менти змушені були зафіксувати два факти смерті літніх грузинок, утримуваних понад сорок годин у приміщеннях, де банально було нічим дихати).
Що ми знаємо з більшим ступенем вірогідності – то це те, що ніхто з великих кримінальних авторитетів грузинського походження не постраждав. Вони завжди мали чим відкупитися від ментів. Останні ж, фашисти за самою своєю природою, реалізовували цілком фашистські вимоги своїх начальників у єдино доступний міліцейському мозкові спосіб. Тобто у фашистський.
Війна ширяла в повітрі задовго до серпня 2008 року. Південна Осетія, за всієї поваги до її громадян, завжди являла собою елементарну бандитську республіку, а-ля Чечня-1994, чи Запоріжжя-1644. Ясно, що подобатись це не могло нікому.
За два тижні до "підступного нападу грузинів" із Цхинвалі вивезли всіх цивільних. Але через шість годин після початку війни російське телебачення розповідало про дві тисячі загиблих. Мільйони лохів у нинішній Росії досі вірять. Хоча навіть Слідче Управління російської Генпрокуратури вже давно встановило: загиблих осетинів менше двохсот. Причому не можна сказати, хто із них загинув від бомбардувань, а хто – зі зброєю в руках.
Телеканал "Інтер", тоді (й зараз) формально підконтрольний такому собі В. Х., попри всі очевидні факти, давав у ті дні інтерв'єю відверто неадекватного "президента Південної Осетії" Кокойти. Відверто неадекватний Кокойти верз маячню про "тисячі" негрів та українців (sic!) за важелями "грузинських танків". Ясна річ, усе це виявилось такою ж маячнею, як і грузинський "геноцид" осетинів.
Тим часом маленьку переможну війну Росія виграла. Віслюків-генералів, у котрих сотнями глухли танки, нагородили орденами, справжніх героїв – чеченський спецназ у вигляді батальйону "Восток" – публічним і безпримірно нахабним полюванням на Ямадаєвих.
Грузини ж вчергове висловили колишньому "старшому братові" своє класичне "шені деда". І, за всієї нелюбові до Саакашвілі, ясно дали зрозуміти, що з ними "Харківські угоди" не пройдуть: на повоєнних муніципальних виборах одна-єдина партія, що виступала за "реінтеграцію з Росією", отримала заледве 2 %.
І то сказати – важко "інтегруватись" із тим, хто дивиться на тебе тільки через приціл.
Ну, а Москва продовжує чесно давати гроші на "відбудову" кавказької "незалежної держави" осетинів... І я особисто таки поважаю осетинське прагнення хоча б умовної незалежності! Але мушу визнати й такий прикрий факт: видані їм Центром фінанси постійно кудись зникають.
А що ж ви думали, волелюбні брати-осетини? Це в якій-небудь Америці, чи, прости Господи, Європі за витратою цих грошей влаштували б постійний громадянський контроль, і постійно писали б у газетах про хід конкретних відбудов.
А тут – зась.
Русскій Мір!
P.S. Власне, цей текст мав бути лише врізом до іншого. Перебираючи віртуальні архіви, я знайшов свій власний текст із "круглою" датою: 3 роки 5 місяців тому. Рівно.
Гадаю, його корисно буде прочитати кожному, хто вважає, що російсько-грузинська війна 08.08.08 почалась просто на пустому місці. О ні, не на пустому місці вона почалась. Надто вже нагадує вона мені історію "конфліктів" 1939-го року. СРСР – Фінляндія, Третій Рейх – Польща... Втім, читач і сам зробить висновки, я так гадаю.
Отже, так: Грузія не чекає танків від Ющенка[/B]
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
