Янукович творить яничар. (За матеріалами АП)
Рішення Конституційного суду про те, які дані слід вважати конфіденційною інформацією про особу, а які – ні, викликало жваве обговорення. І це добре.
До обговорення включився і Денис Іванеско, "журналіст, керівник головного управління забезпечення доступу до публічної інформації АПУ" – і це добре теж.
Недобре те, що пан Денис... ну, сформулюймо так: помиляється, аж гай курить. Утім, як і всі представники режиму, котрі на цю тему висловлювались.
Розгляньмо їхні аргументи на окремому прикладі пана Дениса. Так, може видатись, що він не лише акуратно підтасовує факти, а й часом відверто знущається з нашого здорового глузду – але він хоча б робить це в приємній літературній формі.
1. Пан Денис починає з того, що "колеги" (журналісти, я так розумію – не керівники ж управлінь АП) просили його прокоментувати, чи не звужує рішення КС межі дії закону про доступ до публічної інформації. І доводить, що не звужує, ні.
Це – маніпуляція. Напевне, хтось питав пана Дениса і про таке. Але ж не тільки. І це відомо достеменно. Основне питання було – чи не звужує рішення КС права громадськості на інформацію, як такі. На жаль, про це пан Денис не пише ані слова.
2. Пан Денис пише: "Чого остерігаються журналісти і правозахисники? Що вони більше не побачать інформації про доходи чиновників".
Пан Денис помиляється. Помиляється прикро, і, як на його посаду, просто неприпустимо глибоко. Адже журналісти та правозахисники найбільше остерігаються зовсім іншого: що вони не зможуть дізнаватись про витрати чиновників (та членів їхніх сімей!). Не зможуть дізнатися про те, звідки беруться мільйонерські машини у офіцерів середньої ланки МВС, та мільярдерські будинки – у депутатів, котрі нібито в житті не мали власного бізнесу.
Журналісти й правозахисники бояться, що, внаслідок рішення КС, тепер кожна тварина з чиновницьким посвідченням зможе запроторити їх за грати за запитання "а чия це п'ятиповерхова хатинка стоїть", адресоване двірникові з "хатинки" навпроти.
І пан Денис чудово це знає – він же журналіст, а не тільки керівник управління. Просто, мабуть, написати забув.
3. Відповідь на закид пана Дениса, що журналістів нібито цікавлять винятково адреси та родини можновладців, гадаю, напишуть і без мене. Напишуть ті, хто намагався дізнатись про джерела мільярдних статків міністрів та клерків Банкової – але натикався на стереотипні (й стереотипно незаконні) відповіді про "конфіденційність" таких даних. Причому ще до рішення КС.
4. І нарешті. Пан Денис посилається на закон "Про протидію корупції..." Він так і пише:
"З 1 січня діє ініційований Віктором Януковичем Закон "Про засади запобігання і протидії корупції в Україні". Він вимагає від держслужбовців щорічно подавати декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік, а від високопосадовців – ще й оприлюднювати ці декларації. Відтепер держслужбовці мають розписувати свої витрати (понад 150 тисяч грн...). Тобто обсяг інформації про те, як живуть люди, яких держава найняла на роботу не зменшиться, а зросте" (пунктуацію збережено – О. М.)
Це пан Денис пише дарма.
По-перше, дуже й дуже дивно, як цей обсяг "зросте", коли Конституційний суд постановив зовсім інакше: більшість цих даних тепер віднесена до конфіденційних. У першу чергу – для нижчих чиновників, це пан Денис зауважив правильно; вищі мають бути формально відкритішими для громадськості.
Але рух кожній справі дає нижчий чиновник. Або суддя. І саме для таких шеф пана Дениса, президент України Янукович, підписав указ, за яким кандидати на посади суддів та чиновників середньої й нижчої ланки надаватимуть вищій владі усі ті відомості, які КС визначив як "конфіденційні". Навіть інформацію про стан здоров'я, котра, як наполягає пан Денис, є такою вже конфіденційною, що конфіденційніше нікуди.
Тут я хочу загострити увагу читача. І тому повторюю ще раз: своїм указом президент Янукович змушує кожного, хто хоче шукати місця "при владі", надавати відомості, котрі визнані конфіденційними і такими, що не підлягають розповсюдженню, самим Конституційним судом.
Але надавати ці відомості необхідно не громадськості, якій ти, майбутній чиновник, начебто покликаний служити. Ні! Ти маєш надати ці відомості потенційному начальству. А воно – передасть по вертикалі.
А вже там проведуть "спеціальну перевірку", яку, власне, і регламентує президентський указ. І вже ця перевірка з'ясує, наприклад, чи не приховав ти судимість. У тому числі й погашену. Авжеж, за законом погашена судимість дорівнює відсутності судимості – але кому, як не Януковичу, знати, які тут можливі еківоки?
Перевірять і те, чи правду ти кажеш про свій стан здоров'я (що за законом нібито є таємницею таємниць...) Перевірять багато чого. От тільки громадськість про результати таких перевірок не дізнається ні-ко-ли. Це ж конфіденційна інформація, забули?
Натомість у "відділах кадрів" вінчестери тріщатимуть від папок компромату на різноманітних негідників, котрі тепер зливою ринуть на державну службу завдяки добре продуманому (ніде правди діти) рішенню КС та указу ВФЯ. Адже вони, ці негідники, можуть бути "сучими дітьми" будь-якої міри – зате це будуть вірні владі сучі діти!
А спробуй не бути вірним, коли ти, з одного боку, на гачку – а з іншого, хоча б від цих клятих журналістів та правозахисників тебе, в разі чого, захищає рішення самого КС:) І то щастя...
Утім, звісно, усе це й на думку не спадає журналістам – керівникам головних управлінь.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
