УКРОБОРОНПРОМ: Проблема #3. Дорогі кредити під державні гарантії
Чому оборонні підприємства сплачують держбанкам вдвічі більше, ніж приватні компанії?
Розробка нової зброї, ракетних комплексів, модернізація виробництва, імпортозаміщення, гармонізація основних видів озброєння української армії зі стандартами НАТО – великі довготривалі програми. Для їх виконання держава виділяє не живі гроші, а державні гарантії українським державним банкам. Під ці гарантії підприємства Концерну беруть у цих банків кредити за фіксованою ставкою.
У 2018 році на підтримку підприємств оборонного комплексу Уряд прийняв постанову N779. Вона обмежує відсоткову ставку за кредитами під державні гарантії на рівні 4% + облікова ставка НБУ. Тобто, якщо облікова ставка НБУ становить 18%, то банки не повинні вимагати у оборонних заводів по кредитах в національній валюті більше, ніж 22%.
Програми – багаторічні, а поки їх реалізовують, курс гривні суттєво змінюється. В цей час державні оборонні підприємства продовжують сплачувати один і той самий відсоток за користування кредитами – 22%. Хоча навіть для комерційних клієнтів банків ставка за користування кредитами є плаваючою. Вона розраховується за формулою "облікова ставка Нацбанку + 4%". Сьогодні облікова ставка НБУ знизилась з 18% до 6% річних. Тобто на сьогодні підприємства мали б сплачувати 10% річних за кредитами під держгарантії – а це удвічі менше!
Втім, банки відмовляються переглядати плату за користування кредитами, а замовник озброєння -Міноборони – наполягає на зменшенні відсоткової ставки, яка включена у вартість готової продукції.
Так, Міноборони керується плаваючою ставкою і наполягає на компенсації витрат, що не відповідає раніше укладеним контрактам.
У свою чергу банки відмовляються переходити на озвучені Міноборони умови та пропонують в нових договорах зафіксувати ставку з розрахунку "український індекс ставок за депозитами фізичних осіб UIRD (3м) +6%". Це – тупікова ситуація, яка ставить під сумнів можливість подальшої участі державних банків як кредиторів у зазначених державних програмах. Але кредит під держгарантії оборонному підприємству можна взяти тільки там! Тобто це справжня регуляторна пастка, яка тримає у заручниках близько 50 державних підприємств, які виконують держоборонзамовлення.
ЩО ПОТРІБНО ЗРОБИТИ?
У постанову Уряду, що регулює відсоткові ставки, необхідно внести відповідні зміни та запровадити плаваючу ставку. А також дозволити державним оборонним компаніям брати кредити не тільки у державних банків, але і у приватних, оскільки їх умови кредитування, зазвичай, вигідніші.
Поки постанова діє у старій реакції, державні оборонні підприємства під час виконання програм, пов'язаних з підвищенням обороноздатності і безпеки держави, несуть суттєві збитки.
Системним є і інше рішення – перекласти функцію підписання кредитних договорів з держбанками від заводів – на Мінфін. По-перше, це логічно з точки зору держави, яка гарантує повернення грошей і сама б мала опікуватись умовами та виконанням кредитних договорів. По-друге, господарські суб'єкти завжди більше уразливі у стосунках з банками, ніж будь-який ЦОВВ, а тим більше Мінфін.
ПРОБЛЕМИ ОБОРОНКИ ПРО ЯКІ Я ПИСАВ РАНІШЕ:
Проблема #1. Недосконала система ціноутворення на товари і послуги військового призначення
Проблема #2. Штучне обмеження прибутку оборонних підприємств
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
