Після Ялти
Ялтинська конференція, яка днями закінчила свою роботу, принесла як на мене, щонайменше дві позитивні новини.
Перша – влада не піде до митного союзу "трьох" (не розумію з якого такого дива дехто почав писати його з великої літери – таких "союзів" безліч). Якщо не підемо до трьох, значить підемо до 27 – х. І це добре, бо вибір більший. Про це, до речі, заявили й наші керманичі: порахували – подумали, висновок один: там вигідніше. І знову ж таки, нічого особистого – самий лише бізнес. У "первопрестольной" це, звичайно, сприймають як неймовірну зухвалість, але все таки "табачок врозь". І слава Богу.
Друга – ЄС не змінює ні своїх критеріїв, ні своїх принципів. Якщо ринкова економіка, то ринкова економіка, якщо демократія, то демократія. І все це, як кажуть, без "будь-яких вилучень та обмежень".
З цією позитивною новиною у влади якраз не все позитивно. М´які та дипломатичні попередження, які лунали в кінці минулого та на початку цього року, мети не досягли. Їх просто не захотіли почути. У Ялті, як ми бачили, били вже "прямою наводкою".
Отже, сіли на шпагат. До Москви – ні, бо ще трохи і "стратегічний" друг задушить в обіймах. На Захід – треба, але з такою валізою "демократичних здобутків" у вагон не влазимо.
То що ж робити? Насамперед зрозуміти, що "понарошку" з ЄС нічого не буде. Або приймати їхні правила гри повністю і назавжди, або, вибачте, не морочити голову. Час "і вашим, і нашим" пройшов. Щиро бажаю переговірникам, щоб раунд, який щойно стартував, став останнім і вони вийшли на фінішну пряму, а ми, маю на увазі Україну, нарешті остаточно визначилися.
Звертаюся до тих, хто тепер приймає рішення: "Не вірте тим, хто вам нашіптує, що знову надуримо і тих, і інших, ще трохи протягнемо, а там якось буде. Женіть їх подалі, вони вже нарадили вам із судами". Чи будуть, до речі, оргвисновки?
"Якось" більше не буде. Надто далеко зайшли. Треба чітко сказати про наше остаточне рішення. Раз і назавжди. Інакше неминучий провал та забуття. В усьому.
Заяви у Ялті щодо нашого прагнення до ЄС мають бути підкріплені діями в дусі практики ЄС. От тоді – то можна сподіватися на підтримку суспільства, в тому числі й опозиції, бо йтиметься не про партійні прапори, а про загальнодержавний інтерес. Саме тоді ми матимемо шанс. Причому всі – і громадяни, і влада, і опозиція. А також відносно швидкий і позитивний результат.
Бо то вже буде наш Європейський, а не їхній митний "союз".
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
