Нові варяги?
Інформація про можливість створення тристороннього газотранспортного консорціуму після реструктуризації "Нафтогазу" нагадала сумнівну, як на тепер, теорію державотворення на Русі запрошенням варягів на "київський стіл". Але нехай цю тему продовжують обговорювати історики.
Мене тепер більше цікавить інше питання. Чому йдеться про тристоронній консорціум – УВАГА – "з управління газотранспортною системою України". Саме таке формулювання й нагадує мені часи, коли "недолугі туземці" не були здатні до самоуправління і їм, для "їхнього ж добра", накидали щось на зразок системи зовнішнього управління. Або ж вони самі начебто про це просили.
Чи не схоже? Виникає кілька запитань. Перше – чи може нема в Україні спеціалістів із газової справи? Друге – чи може Україна не виконує своїх зобов´язань із транзиту газу до Європи? Третє – чи може ми не розраховуємося за спожитий газ чи порушуємо умови нав´язаних Україні ганебних контрактів?
Начебто, ні. Але погоджуючись на створення консорціуму з управління газотранспортною системою України, ми тим самим визнаємо, що є і недолугими, і крадіями, і порушниками. Нам треба хтось, хто за нас керуватиме, прийматиме рішення у нашому ж господарстві. Новий вид холуйства? Тільки більш сучасний?
Питання про транзит газу справді існує. Як і питання його видобутку, споживання та оплати. Це – комплексна проблема і вирішувати її треба саме комплексним чином. Отже, мова має йти про тристоронній консорціум з виробництва, транспортування та споживання природного газу між Росією, Україною та ЄС.
Головними складовими такої угоди мають стати гарантії кожної з сторін щодо виробництва (Росія), транспортування і споживання (Україна) та споживання (ЄС) природного газу. Саме такий тристоронній, справді комплексний підхід гарантуватиме 100 – відсоткову прозорість усього процесу, відсутність підстав для підозр, скарг та невдоволення. Він міцно зв´язав би усіх трьох учасників проекту, зробив би їх взаємозалежними, а, отже, більш схильними до швидкого пошуку та досягнення компромісу.
За яким правилами будувати співпрацю? Вони добре відомі – Енергетична хартія давно і успішно працює. Україна вже також погодилася жити за європейськими енергетичними законами. Лишається Росія. Так чому ж мова йде про управління газотранспортною системою України? Нонсенс і не більше. Не кажучи вже про можливість передачі частини газотранспортних активів "Газпрому". Білоруси вже напередавались.
Не треба так сильно поспішати назад до папуасів. Треба спокійно і розважливо рухатися вперед до Європи. Грудень, як перший етап, не за горами.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
