Чому нам з ними не по дорозі
Попередні результати виборів до російської думи засвідчили просту істину: політичний барометр продовжує показувати там на позначку "однодуміє" та "тоталітаризм". Поміркуйте самі. Дуже "демократична" партія, як її дотепно почали називати тепер на деяких московських кухнях, "єдинорогів", тобто "єдиноросів", набирає майже половину голосів. За іншу "супердемократичну" партію російських комуністів свій голос віддав кожен п´ятий виборець. От і маємо гордих 70 відсотків. Ну, а якщо додати сюди й "справедливих", про "демократичність" та "опозиційність" яких легенди ходять, вже не кажучи про ЛДПР, то маємо повний ажур.
Вибори, як стверджують, відбулися без особливих порушень, тобто можна говорити про "прогрес". Справді, з таким темпом ще років 25-30 – і демократичні сили, можливо, якось будуть представлені у російському парламенті. А ще через таких самих 25 – 30 років може й відіграватимуть там бодай якусь роль. Про які реальні реформи, про які зміни може йти мова, якщо більшість російського суспільства відверто хоче назад?
Чого нам можна чекати від таких результатів? Нічого доброго. Політику тиску щодо країн найближчого оточення, як і лінію на побудову нового СРСР поза будь – якими сумнівами буде продовжено. На жаль, не лише російській неоімперській еліті, але й їхньому пересічному виборцю ці ідеї імпонують. Та чи імпонують вони нам?
Щоб ніхто більше не ставив під сумнів наш вибір, запланований на 19 грудня саміт Україна – ЄС має завершитися позитивним для нас результатом.
А для тих, хто знову вибрав "єдіномисліє", скористаємось фразою їхнього головного "комуніста" і скажемо: "Мы пойдем другим путем", дорогие наши товарищи...
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.