Як обирати...
У своєму попередньому записі я запропонував обговорити питання, якими мають бути критерії для висунення справді нового опозиційного депутата. Хочу подякувати усім, хто поділився своїми думками та висловив конкретні зауваження.
Мої попередні висновки. Їх два. Перший: є велике бажання мати у наступному парламенті нові, незаплямовані обличчя. Другий: надто великим є почуття зневіри та розчарування.
Як на мене, – це позитивні висновки. Адже для людей дії вони означають одне: треба щось нарешті реально робити, щоб змінити ситуацію спочатку в парламенті, а потім – через нього – вже й в усій країні.
Які ідеї підтримано? Я б виділив три головних.
Перша: політика і бізнес не повинні переплітатися, вони мають бути відділеними одне від одного. Друга: необхідно запровадити механізми реального оновлення парламенту. Третя: треба забезпечити сувору відповідальність депутатів за свою діяльність.
Серед багатьох цікавих та часом неординарних пропозицій виділив би такі:
- провести телемарафон кандидатів від опозиції на 5-му каналі;
- провести рейтингові голосування за кандидатів в інтернеті та на 5-му каналі;
- передати списки кандидатів на розгляд Групи мудреців (старійшин);
- організувати зовнішнє незалежне оцінювання для кандидатів;
- завчасно опублікувати списки кандидатів для їхнього обговорення;
- ввести практику фінансового гарантування кандидатом своєї гідної політичної поведінки (як засіб проти "тушкування");
- проводити "праймеріз", тобто почати реальну практику голосування за відкритими списками.
Не берусь стверджувати, що всі з них негайно реалізуються, але головне в іншому – ми, громадськість, можемо, насправді, сформулювати:
а) дуже точні та конкретні вимоги до майбутніх кандидатів та
б) визначити правила виборів цих кандидатів.
Друге не менш важливе, ніж перше.
Для реалізації пункту а) потрібно, як на мене, зовсім небагато. На основі сформульованих нами разом вимог та критеріїв кожен з нас повинен визначити для себе коло дуже конкретних, чітких та прямих запитань до кандидата. Лише такі питання не дозволять йому нас обманути (для прикладу: "Чи маєте Ви особисто чи Ваші родичі причетність до ведення бізнесу?", "Чи є Ви громадянином іноземної держави?", "Чи отримуєте Ви чи Ваші родичі гроші від якогось іноземного джерела?" тощо).
Чому такі питання потрібні? Бо вони є моральним випробуванням для кандидата: говорити правду чи брехати. Брехати завжди небезпечно, бо правда все одно вийде на поверхню. Опоненти, щонайменше, допоможуть. У такому разі брехун вже не матиме жодного шансу.
А як обирати? Це – до пункту б). Справді, питання з питань. На мою думку, – лише через відкриті списки. До речі, якось зникла ця тема з порядку денного наших головних опозиціонерів. Ні у БЮТі, ні у "Фронті змін", ні у "Свободі" про це щось не говорять. А де ж відкритість, де прозорість, де демократичність? А як же попередні обіцянки? Де ж, нарешті, послідовність?
Продовжую вважати, що ідея єдиного партійного списку (крім погодженого списку по мажоритарних округах) на базі якоїсь нейтральної партії є за теперішніх обставин єдино правильною, бо проводить чітку лінію розмежування між чорним та білим. Але, мабуть, домовлено вже про інше – чергова кочубеївщина в дії? Хіба мало вже їх було? Домовитися про все можна і потрібно ще на цьому березі. Чи кількість посад – найголовніше з питань? Тоді про які нові підходи, про яке оновлення може йти мова?
Отож, пропоную усім, хто хоче змінити наше політичне сьогодення, подумати й над питанням про форму (спосіб) обрання кандидатів та висловити свої ідеї та пропозиції. Як завжди закликаю до конкретики та лаконізму.
А на завершення ще одне. Мало обрати красивих та розумних. Мусимо обрати тих, хто вміє та хоче працювати. Нам потрібні працюючі депутати! Їхній головний продукт – не участь у ток – шоу та пристрасні виступи на мітингах, а якісні ЗАКОНИ. Тому мусимо спитати у кожного кандидата про те, які конкретні проекти законів він ОСОБИСТО внесе (або вже вносив) на розгляд парламенту.
Тут знову важлива конкретика. Не даймо обманути себе красивими назвами. Мусімо вимагати від кожного кандидата детальної відповіді на просте запитання: а що цей закон конкретно дасть (дав) для країни та її громадян?Чи підготував він вже його текст, чи є лише назва? Те ж стосується і політичних партій.
У владу треба йти з конкретним планом дій, який схвалено громадою!
Досить годувати людей гаслами та загальними програмами. Вже наїлися!
І насамкінець. У нас є депутати різних рівнів. Не перетворюймо депутатів Верховної Ради на депутатів районної своїми "наказами" заасфальтувати дірку на дорозі. Це – самообман та прямий шлях до політичної корупції, бо кожен з кандидатів наобіцяє вам на три державних бюджети. А дірка на дорозі все одно залишиться. Хіба це ми вже сотні разів не проходили?
Від них треба вимагати іншого: нехай законодавчо створюють умови для наближення влади до людей - на той самий районний, міський чи селищний рівень з відповідними, зрозуміло, фінансовими можливостями. Щоб саме там вирішувалася переважна більшість питань, які хвилюють громадян. Ось тоді ми, народ, зможемо цю "приземлену" владу контролювати. Бо теперішня – "верховна" – за високим парканом. І такою залишиться, якщо ми її не змінимо.
Але Господь на боці правди. Переконаний – він нам допоможе.
З Різдвом Христовим!
Веселих свят!
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
