Без емоцій...
Давати оцінки політичному бандитизму не варто, все і так зрозуміло. Від заяв треба нарешті переходити до справ. Не пропоную, звичайно, вичерпного переліку кроків, які можна було б зробити, але з чогось треба починати. Хоча б з такого:
– опозиції не повертатися до сесійної зали не лише на поточній, але й на останній сесії цього скликання;
- усім ЗМІ (теле-, радіоканали, газети, інтернет- видання, які є українськими за своїм духом і
світоглядом, не запрошувати до своїх студій, не брати інтерв'ю тощо у тих депутатів, які проголосували за цей антиукраїнський закон; оголосити бойкот партії регіонів, компартії та литвинівцям;
– громадянам України, для яких українська мова є цінністю, не купувати, не передплачувати друковані видання, які виходять в Україні російською мовою;
- громадянам України, для яких українська мова є цінністю, не купувати російськомовну літературу, яка завозиться на територію України;
- усім небайдужим українцям подавати позови до судів на службових осіб усіх рівнів, які при виконанні своїх обов'язків не послуговуються державною мовою;
- бойкотувати публічні заходи, організатори яких послуговуються при їхньому проведенні недержавною мовою.
Прошу усіх небайдужих продовжити цей перелік і своїми практичними діями довести цим політичним злодіям, що українці мають свою національну гідність.
І останнє. Диригент парламенту похвалявся, що влада "розвела опозицію, немов кошенят". Але, як відомо, добре сміється той, хто сміється останнім. Отже, не поспішайте дуже радіти. Усе ще попереду...
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
