Про що ми говорили сьогодні на з'їзді
Сьогодні у Києві відбулася непересічна політична подія.
Вперше в українській історії політична сила повністю віддала формування свого виборчого списку в руки громадськості – громадських діячів, експертів, митців тощо, які роками й десятиліттями заробляли власний суспільний авторитет. Залучене до ініціативи коло представників громадянського суспільства на вільному рейтинговому голосуванні самостійно визначило поміж себе порядок перших 28 місць у виборчому списку (саме стільки представників громадськості зголосилися на теперішній час до безпосередньої участі у цій справі). Про це заявив, відкриваючи ХІХ з"їзд Української платформи Собор, її Голова П.Жебрівський.
Виступало багато делегатів та запрошених, але головним лейтмотивом було одне: існуючу в Україні політичну систему треба міняти, політики дискредитували її і себе в ній, вона вигідна саме цьому корумпованому та прогнилому політичному класу, який паразитує на суспільстві і хоче законсервувати такий стан назавжди.
Наслідком такої ситуації є те, що у суспільства забирають право вибору. Його фактично примушують робити вибір без вибору6 голосувати за менше чи за більше зло. Саме через це близько 40 відсотків українських виборців не знає за кого голосувати, а 10 відсотків громадян мають намір взагалі не йти на вибори.Як писав класик, доборолися...
Чи можна цьому зарадити? Так, можна, якщо у політику прийдуть нові люди, які представляють громадянське суспільство, є фахівцями у своїй галузі, готові запропонувати себе і свої знання, вибачте за пафос, служінню Вітчизні. Це ті люди, які присягнули, дехто навіть кров"ю, боротися за зміну цієї гнилої системи. На відміну від інших політичних сил вони не билися між собою за місця у списку. Вони провели справді чесне і прозоре рейтингове голосування і прийняли його результати без жодних образ чи нарікань. Вони не билися за право бути лідером. Бо кожен із них – це лідер, а разом – вони потужна команда лідерів.
Ось вони:
1 Капранов Віталій Віталійович - письменник
2 Капранов Дмитро Віталійович - письменник
3 Огризко Володимир Станіславович – дипломат
4 Палій Олександр Андрійович – політолог, кандидат політичних наук
5 Компаніченко Тарас Вікторович - кобзар, заслужений артист України
6 Слабошпицький Михайло Федотович - письменник, секретар ради Національної спілки письменників
7 Чілачава Рауль Шалвович - дипломат, поет, доктор філологічних наук
8 Кірсенко Михайло Володимирович - професор, доктор історичних наук
9 Тельнюк Галина Станіславівна - музикант
10 Круцик Роман Миколайович – голова Київської організації "Меморіал"
11 Кияк Тарас Романович – доктор фізико-математичних наук, академік-секретар НАН України
12 Романчук Олег Костянтинович – шеф-редактор журналу "Універсум"
13 Жовніренко Павло Григорович - голова Центру стратегічних досліджень
14 Капелюшний Леонід Володимирович - сценарист (Одеса)
15 Климончук Оксана Миронівна - журналіст
16 Довбенко Михайло Володимирович – директор ГО "Інститут відкритої політики"
17 Тельнюк Леся Станіславівна - музикант
18 Музичко Олександр Євгенович - кандидат історичних наук (Одеса)
19 Кобець Ольга Семенівна - почесний голова Всеукраїнського жіночого товариства ім.Олени Теліги, застпуник голови всесвітньої української координаційної ради
20 Мельничук Віталій Григорович - економіст
21 Кролевець Сергій Павлович - музеєзнавець
22 Карась Анатолій Феодосійович – професор, доктор філософських наук
23 Макітра Ярослав Дмитрович – політолог
24 Карпенко Андрій Аркадійович – юрист (Одеса)
25 Белебеха Іван Олексійович - доктор економічних наук, профессор (Харків)
26 Бірюк Микола Миколайович - правозахисник
27 Кульчинський Микола Георгійович - журналіст (Рівне)
28 Федорчук Станіслав Сергійович - політолог (Донецьк)
Чому ми переконані у своїй правоті? Точну, як на мене, формулу запропонував Павло Жебрівський, який зазначив, що партія йде до людей цілковито нестандартно по формі, і з нестандартною для української політики суттю. Головна особливість полягає в нашій щирості, в тому, що ми йдемо із відкритим заборолом.
Саме це і "рве" ботів та їхніх роботодавців з усіх сторін. Вони не знають, що протиставити такому підходу і за що нас "вкусити". Але ж відпрацьовувати своїх тридцять срібняків треба. Ось і "жують" тезу про "нових противсіхів". Як каже теперішня молодь, "не парьтесь", панове, нічого у вас не вийде. Ми виведемо людей із сплячки і покажемо їм, що сьогоднішнім політичним трупам є справжня альтернатива. Саме цього вони найбільше бояться. Але їхній час вже проходить.
Ми донесемо свою правду до людей і через інтернет, і через ЗМІ, і під час безпосередніх зустрічей з нашими громадянами. Поїдемо по всій Україні. Приємно, що почали відгукуватися громадські організації. Вони бачать, що їх справді хочуть почути, що у них з"являється шанс взяти участь у процесі змін. Ми раді цьому і будемо заохочувати таку співпрацю. Бо лише громадянське суспільство зможе подолати наш теперішній політичний морок і параліч. Правда і порядність – ось наша зброя. Вона подолає будь-яку брехню, проб"є будь-яку стіну.
І ще про одне. Боти зчинили галас щодо того, що я ж, мовляв, є політиком. Поясню. Мені поступили пропозиції від громадськості трьох областей (Львівської, Тернопільської, Київської) та м. Києва стати їхнім кандидатом на одному з мажоритарних округів... При чому з достатньо непоганим шансом на перемогу. Але наша громадянська ініціатива вирішила інакше, тому я піду за списком. До речі, всі міністри закордонних справ України, за дуже незначним виключенням, у першу чергу є фахівцями своєї справи, а вже потім політиками.
Отже, ботів вчергове прошу відпочити. Не перегрійтеся, на завтра й так обіцяють під сорок...
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
