Знову про мову...
У липні цього року, коли сумнозвісний "мовний" закон Ківалова-Колесніченка був ще в проекті, письменник Сергій Борщевський та адвокат Володимир Руденко звернулися до Президента України та Голови Верховної Ради України з листом, в якому відзначали численні невідповідності цього документа положенням Конституції України та Європейської хартії регіональних мов або мов меншин і попереджали вищих посадовців держави, що його ухвалення та введення в дію були б антиконституційними. Згодом лист Сергія Борщевського та Володимира Руденка був поширений в Інтернеті, його передрукували "Українське слово" та "Україна молода".
Втім, ані цей лист, ані інші звернення окремих осіб та громадських організацій, ані акція голодування захисників української мови не вплинули на можновладців: 12 серпня закон Ківалова-Колесніченка набув чинності. Однак його опоненти не збираються здаватися. Відтак письменник Сергій Борщевський звернувся до Вищого адміністративного суду України з позовом до Верховної Ради України. І хоча нещодавно суддя Вищого адміністративного суду України Е.Швед прийняв ухвалу про відмову у відкритті провадження за позовом Сергія Борщевського до Верховної Ради України, сам письменник вважає, що крапку в цій історії ставити рано. Про це він розповість у своєму інтерв"ю в одному з ближчих номерів "Української літературної газети".
Я із задоволенням розміщу його на своєму блозі.
Принагідно хочу подякувати усім, хто відгукнувся на мій попередній запис і подав позови до Вищого адміністративного суду.
Переконаний, що у Новому 2013 році, з яким я вас щиро вітаю, ми спільними зусиллями відправимо цей ганебний українофобський закон на звалище історії.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
