Патріарх української дипломатії
Саме так ми називали Геннадія Йосиповича Удовенка ще за життя. Патріархом він залишиться для попередніх і, переконаний, буде для багатьох майбутніх поколінь українських дипломатів.
Таке визнання випадає далеко не кожному.
Що допомогло здолати шлях від студента – міжнародника до Голови Генеральної Асамблеї ООН?
Він відповів сам, запропонувавши просту формулу. Ми знаємо її як три "П": професіоналізм, патріотизм, порядність.
Ці принципи були його життєвим кредом, а ті, хто йшов за ним, вчилися бути схожими на нього.
З багатьох спогадів, що навернулися після вчорашньої сумної звістки про відхід Геннадія Йосиповича у вічність, мені чомусь найбільше згадалися його останні виступи перед студентами Інституту міжнародних відносин.
Скільки у них було мудрості, віри в Україну та її майбутнє. Він багато встиг передати молоді. Але як ще багато не встиг!
До 80 – річчя Геннадія Йосиповича вийшла книжка з символічною назвою "Людина планети". Такою людиною він справді був.
Але, як на мене, насамперед, він був Людиною України, її патріотом та захисником. Таких у нас, на превеликий жаль, катастрофічно мало.
Уся наша дипломатична (і не тільки) спільнота вже зараз має подумати, як найкраще увічнити пам´ять цієї унікальної особистості.
Мені здається, його ім´я мав би носити Інститут міжнародних відносин, а на будинку, де він прожив останні роки, – з´явитися меморіальна дошка.
Нам дуже не вистачатиме Вас, дорогий Геннадію Йосиповичу...
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
