Про яке об´єднання йдеться?
Днями прочитав статтю Левка Лук´яненка "До проблем об´єднання партій" (Українська правда, 28 травня 2013 р.). Мова, зрозуміло, про національно-патріотичне крило. Все сказано наче й правильно. Левко Григорович закликає лідерів політичних партій, які станом на тепер стали, на його цілком слушну думку, "маргінальними", не триматися за свої прапори, а об´єднатися через саморозпуск. Чи це правильно? Безумовно, так!
Питання тільки в тому, для чого об´єднуватися. Невже для того, щоб знову почати шукати для себе чи для братів, кумів, сватів, друзів та решти "своїх" якесь "тепле місце" у владі? Щоб знову обманювати людей нездійсненними обіцянками? Щоб знову грати за цими фальшивими нотами нашої теперішньої політичної системи, якій вже ніхто не довіряє?
Чи потрібне об´єднання заради самого об´єднання? Як на мене, – ні. Воно просто нічого не дасть, хіба що потішить самолюбство того чи іншого чергового "гетьманчика".
Мені здається, наше сьогоднішнє суспільство вже давно чекає іншого: правди. Для багатьох політиків це слово є майже лайливим. Ну, який, вибачте, дурень, буде говорити правду? Хіба з нею переможеш? Куди краще в черговий раз наобіцяти (тобто, набрехати), підкупити чи залякати і дорватися до корита.
Але за 20 років ми всі вже, здається, досхочу наїлися цієї брехні та цинізму.
Що могло б стати альтернативою?
Група освічених, досвідчених та порядних людей з українською самосвідомістю, з бажанням не набивати кишені, а зробити Україну, тобто всіх нас, успішними ("ініціативна меншість" за Д.Донцовим), має запропонувати вихід із ситуації.
Сказати гірку правду: де ми є і чому там опинилися. Сказати чесно, що нам усім доведеться попрощатися з популістсько-комуністичними ілюзіями, забути про чергового "рятівника нації", який прийде і все за нас зробить. Що будемо разом тяжко і чесно працювати, не красти, а платити податки. Причому всі – від робітника до мільярдера. Що лише за таких умов та прозорої влади, яка буде на кожному рівні і на кожному кроці під контролем громади, зможемо за доволі короткий відрізок часу повернути країну на нормальні рейки розвитку.
Хто може це зробити?
Про владу делікатно промовчимо. Вже всі все побачили, почули і зрозуміли. Може опозиція?
Ось деякі думки на цю тему лише за кілька останніх днів.
Е.Гурвіц: партія "Удар": "Что касается партии "Свобода" – мне кажется, это партия тоталитарная, которая не может даже претендовать на демократичность.
Но самая большая проблема – это "Батькивщина".
Сегодня эта структура – смесь. С одной стороны, есть очень приличные люди, жаждущие европейской интеграции (в контексті вчорашнього рішення фракції щодо Угоди про асоціацію в цьому вже можна засумніватися – прим. авт.В.О.) Вторая группа людей – это те, которые создавали властную вертикаль и зубами за нее держались. Я знаю, о чем говорю, потому что мне приходилось работать мэром, когда при власти были лидеры "Батькивщины".
Ну и третья небольшая группа в "Батькивщине" – это откровенные мерзавцы и потенциальные "тушки". При чем, их опять где-то берут, хотя все знают о них всё". (Е.Гурвіц: "Я сказал Ющенко: "Чего вы прицепились к бабе?", Українська правда, 31 травня 2013 р).
О.Яхно, політолог: "Что касается "Свободы", то там вообще начался процесс отслоения. Около месяца назад лидер фракции в облсовете Черновцов Назар Горук отказался руководить местной "Свободой", заявив, что ему нечего делать рядом с людьми, которые "ездят на лексусах и летают чартерами" ("Перша жертва фашизму", Українська правда, 03 червня 2013 р.).
(Заради справедливості зазначу, що немало гострих слів після виборів було сказано й на адресу партії "Удар" через доволі неоднозначні позиції щодо, наприклад, фінансування, української мови чи деяких дещо сумнівних "персонажів", які в ній опинилися).
А ось і узагальнюючий висновок про опозицію.
А.Біденко,політолог: "Поки що маємо гравців, які грають за правилами системи і не намагаються міняти ці правила (виділено мною – авт. В.О.). Маємо гравців, які не готові зрозуміти – вони є менеджерами, для яких існують певні робочі обов'язки, дедлайни, задачі, і як менеджери вони мають оптимально використати свій час та уміння... Це означає, що модернізація країни лежить не в її (опозиції) руках..." ("Опозиція v.2.0" Українська правда, 03 червня 2013 р.).
Отже, міняти владу, щоб знову грати за правилами системи? А що це змінить для пересічного громадянина? Відповідь очевидна: НІ-ЧО-ГО!
Значить, треба шукати альтернативу. Та чи є вже та "ініціативна меншість"? На щастя, поступово формується. Вона:
- збирається йти у владу не для того, щоб набивати свої кишені, а щоб раз і назавжди змінити теперішню прогнилу систему;
- має програму реальних суспільних змін, які на першому етапі можуть бути доволі болісними. Але говоритиме про них чесно – кожен має розуміти, на що він іде. І що питання стоїть руба: або болюча операція, а потім – одужання, або прогнозована смерть;
- створить НОВУ ПОЛІТИЧНУ СИЛУ, яка сповідуватиме правоцентриські погляди, буде по-справжньому демократичною, будуватиметься знизу (на певному етапі навіть полілідерською, а потім – з номінальним лідером, який не зможе узурпувати владу), фінансово прозорою і не залежною від кримінального бізнесу. До неї не потраплять люди з двома паспортами і подвійною мораллю;
- бачить утвердження в Україні Українського буття (мова, історія, культура, традиції), вибачте за пафос, смислом своєї діяльності;
- приведе, нарешті, Україну до сім´ї цивілізованих європейських народів, тобто, забезпечить вступ до ЄС та НАТО.
Фантазії – скажуть скептики. Для тих, хто звик постійно брехати, вибачте, займатися пустопорожніми обіцянками, – так. Для відповідальних людей – ні.
Гра проти опозиції? Ні, бо вона, як стверджують експерти, не хоче змінювати правила гри і міняти ситуацію на користь українських громадян. Тим більше, що монополії на опозиційність ні у кого немає. Хіба питали в "Ударі" і "Свободі" дозвіл на участь у виборах? А може свого часу це робила "Батьківщина"?
Саме така ПРАВА політична сила і може стати, на моє переконання, тим майданчиком, на якому зберуться і об´єднаються всі демократичні національно-патріотичні сили в Україні. Але як особистості, а не прапороносці вже давно відправлених на історичну пенсію партійних назв.
У цьому дуже солідарний з думкою Левка Лук´яненка:
"З огляду на нагальні потреби активізувати діяльність у захисті суверенітету України я пропоную кожному з Вас відповісти собі на питання: що для тебе особисто дорожче – самостійність України чи любов до своєї партії та її назви.
Прошу усвідомити, що мова йде про важливий історичний крок. Отже, всіх керівників патріотичних партій, хто відчуває відповідальність за долю нації, прошу наступити собі на горло й піти на запропонований історичний акт".
В Україні ще не було справжньої, створеної за європейськими принципами і традиціями, ПРАВОЇ політичної партії.
Тепер її час прийшов.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
