Абсолютний імператив
Підпишемо – не підпишемо... Нема, мабуть, сьогодні українця, який би не ставив перед собою цього питання. Як на мене, для будь-якого тверезомислячого громадянина України відповідь має бути очевидною: ЗВИЧАЙНО, МУСИМО ПІДПИСАТИ!
Саме тому європейська та євроатлантична інтеграція стали ключовими елементами зовнішньополітичної стратегії "Правих". Зараз – євроінтеграція, пізніше – забезпечення нашої національної безпеки. Для нас тут все зрозуміло: це – дві сторони одного і того ж процесу. Успіх євроінтеграції стимулюватиме просування у сфері наближення до НАТО і навпаки. Важливо, що 20% відсотків українських громадян дотримується думки, що Україна має бути членом НАТО. І це, зауважте, при тому, що з 2010 року ця тема в Україні взагалі стала табу. Маємо дуже непоганий майданчик для розгортання роботи в майбутньому.
Тому сьогодні підписання Угоди про асоціацію є абсолютним імперативом. Відмова від цього не може бути прийнятною, якими б обставинами та причинами вона не обгрунтовувалася. Відповідальність за можливе непідписання Угоди повною мірою розділяють як влада, так і опозиція. Це означатиме їхню нездатність домовлятися та діяти в інтересах держави. Досить ставити свої власні інтереси та амбіції вище національних! Політикам-невдахам – політична пенсія!
Але, незважаючи на наявність "численних мурах" у головах теперішньої української "політеліти", їх не повинно бути хоча б у європейців. Високі політики Заходу повинні піднятися вище поточних політичних уподобань, відзначити, попри наявні в Україні проблеми, очевидний прогрес, а головно, – зазирнувши за політичний горизонт і побачивши там нову, справді європейську Україну як частину західної спільноти, – ОБОВ´ЯЗКОВО ПІДПИСАТИ УГОДУ!
Це – найкращий спосіб та інструмент поступового "приручення" нинішньої української влади та її навернення на європейські правила демократичного співжиття. Це – гарантія неповернення України до минулого. Це – спільний успіх і для України, і для ЄС.
Теперішні дії Росії в черговий раз продемонстрували, що вона не змінює свою імперську сутність. Зараз це вже, нарешті, побачили також на Заході. І чи не вперше про це публічно і голосно заявили. Спільне завдання України, інших країн "Східного партнерства", ЄС та США – протистояти цій брутальній політиці, яка грубо порушує міжнародне право.
Ні в кого не викликає сумніву, що підписання Угоди стане поворотним моментом у всій післявоєнній історії Європи та Атлантики. США також мають підставити Україні плече допомоги – і негайно!
Крах надій на відтворення СРСР – це початок нового порядку денного для всієї Північної півкулі на основі демократичних цінностей, а не військового протистояння та страху. Це – зрушення справді глобального характеру. Не можу не погодитися з думкою мого колеги П.Вайтекунаса: ми всі повинні поборотися за нову постімперську та демократичну Росію. Ще є шанс.
"Праві" бачать своє завдання на цьому етапі у поширенні правдивої інформації про ЄС та НАТО, переконанні учасників процесу у необхідності підписання Угоди. Ми готові до співпраці з усіма зацікавленими політичними структурами, громадськими об´єднаннями та громадськими активістами.
Час пішов на години...
Наша адреса: office@pravi.org.ua
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
