Ще раз про відповідальність...

На прохання С.Борщевського оприлюднюю його матеріал:

"Зі Статуту Міжнародного трибуналу для судового переслідування осіб, відповідальних за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права, здійснені на території колишньої Югославії

"...Стаття 2

Міжнародний трибунал уповноважений здійснювати судове переслідування осіб, які здійснюють або віддають наказ про здійснення серйозних порушень Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, а саме наступних дій, спрямованих проти осіб або майна, що користуються захистом положень відповідної Женевської конвенції:

а) умисне вбивство;

в) тортури та нелюдяне поводження...;

с) умисне заподіяння тяжких страждань чи серйозного каліцтва або завдання шкоди здоровю...

f) умисне позбавлення прав військовополоненого або цивільної особи на безстороннє та нормальне судочинство...

h) взяття цивільних осіб як заручників..."

Сьогодні в Україні можна предметно, спираючись на факти, говорити про порушення за цими пятьма (із загальної кількості 8) ознаками. Слід мати на увазі також, що Женевські конвенції від 12 серпня 1949 р. стосуються захисту прав особи під час збройних конфліктів, а в Україні порушення відбуваються не в ході бойових дій, а в протистоянні влади з народом.

"...Стаття 7

1. Особа, яка планувала, підбурювала, наказувала, здійснювала чи іншим чином сприяла або підбурювала до планування, підготовки чи здійснення злочину, зазначеного в статтях 2-5 цього Статуту, несе особисту відповідальність за цей злочин.

2. Посадове становище обвинуваченого як глави держави або уряду чи відповідального чиновника не звільняє його від кримінальної відповідальності і не є підставою для помякшення покарання.

3. Той факт, що будь-який із вчинків, згаданих у статтях 2-5 цього Статуту, був здійснений підлеглим, не звільняє його начальника від кримінальної відповідальності, якщо він знав чи повинен був знати, що підлеглий збирається здійснити або здійснив такий вчинок, і якщо начальник не вжив необхідних та розумних заходів із запобігання таким вчинкам чи покарання осіб, які їх здійснили...".

Безперечно, за нинішньої ситуації можна наводити положення величезного масиву інших міжнародно-правових документів, стороною яких є Україна: від Загальної Декларації прав людини та Декларації про право і обовязок окремих осіб, груп та органів суспільства заохочувати та захищати загальновизнані права людини і основні свободи до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдяних або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання.

Будемо сподіватися, що ніхто із нинішніх можновладців не захоче розділити долю аргентинських генералів, яких через 30 років після скоєння злочинів знайшла безстороння Феміда.

Нагадаю, що у 2013 році Аргентинська Республіка посадила на лаву підсудних 25 осіб, у тому числі чотирьох екс-генералів, учасників вищого військового керівництва в 1976-1983 рр., звинувачених у протиправній змові та викраденні 106 громадян. Це зайве нагадування про те, що у злочинів проти людяності термінів давності не існує.

Сергій Борщевський,

письменник, дипломат,

кавалер ордена Травня "За заслуги"

Аргентинської Республіки"

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.