"Гаранти" та їхні "гарантії"
Україна, як відомо, погодилася позбутися своєї ядерної зброї в обмін на гарантії незалежності та безпеки, недоторканості кордонів, незастосування про неї тиску та примусу.
Чи виконала Україна свої зобов'язання? Так, виконала. Наша держава позбулася ядерної зброї.
А як щодо гарантів?
Один з них – Росія – є особливим. Здається, що свої зобов'язання вона зрозуміла якраз навпаки. Досить згадати Тузлу, газові війни, економічний тиск останніх років. А зараз дійшло вже до відвертої військової агресії.
Що роблять інші гаранти нашої безпеки? Маю на увазі США, Велику Британію, а також Францію та Китай. Відповідь: нічого. Вони обмежуються черговими "стурбованостями". Але від них нам не легше. За цих обставин одним з перших кроків української влади має стати рішення про вихід з Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, а також початок процесу збагачення урану в Україні. Якщо одна сторона не виконує своїх зобов'язань, інша має право робити те ж саме.
Стосовно "гаранта"-агресора Росії. Верховна Рада має негайно денонсувати Договір 1997 р. (т.зв. Великий договір), договори про розміщення на території України Чорноморського Флоту Росії 1997 та 2010 рр., та розірвати усі угоди про транзит газу через територію України. Звичайно, Україна має також розірвати дипломатичні відносини з Росією.
Боротьбу за свободу та незалежність України ще, на жаль, не закінчено.
Єдине, що ще може стримувати ситуацію від сповзання до повномасштабної війни, – так це оголошення Сполученими Штатами Америки, Великою Британією і Францією, а можливо й іншими країнами НАТО готовності застосувати військову силу у відповідь на введення російських військ в Україну.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
