Ні сорому, ні совісті
Прочитав вчора коментар "народного депутата" В.Олійника про різку, як він висловився, заяву нашого МЗС. Цей "народний обранець" від вже де-факто неіснуючої партії холуїв Кремля договорився до того, що, начебто, наші дипломати винні у теперішній ситуації на Сході. Бо, бачите, їхні заяви "провокують конфлікт".
Знаєте, і цинізму все ж таки має бути якась межа. Але у цього пана її, як бачимо, немає. Так само, як не було і немає її у тих, хто разом з ним покрили себе ганьбою прислужництва відвертим злодіям. Хто востаннє, але дуже яскраво "відзначився" своїм голосуванням за закони 16 січня, що передбачали остаточну узурпацію влади їхнім патроном. А скільки такого було за ці майже чотири роки?
Що зробили б на їхньому місці ті, хто хотів би спокутувати свої гріхи? Насамперед, перед тими, кого вони обікрали найбільше, тобто, перед людьми Донбасу? Вони приїхали б туди, вийшли б на центральні площі міст і містечок, встали б на коліна та попросили у людей вибачення за всі ті знущання, які вони завдавали їм десятиліттями. А після того, зникли б геть з політичної сцени країни назавжди.
Але це не для регіональних хамелеонів. Це для тих, у кого ще залишилося хоч трошки совісті. А от ці гадають, що про їхні злочини вчергове забудуть. Сильно помиляються. Тому вже зараз на їхньому місці подумав би про свою відповідальність. Бо вона, безумовно, прийде. І доволі скоро. І ніякі мандати більше не допоможуть.
Що хотів би порадити нашим дипломатам? Говорити про Росію правду голосно і на всіх можливих майданчиках. Говорити різко і, вибачте за нестандартну пораду, недипломатично. Так, щоб доходило навіть до відповідно простимульованих Кремлем "русолюбів". І, звичайно, не звертати уваги на тих, хто втратив залишки людської моралі.
Слава Богу, що зараз, після чорної смуги останніх років, наші дипломати починають знову демонструвати притаманний більшості з них високий професіоналізм, патріотизм і порядність. А також гідність.
Сподіваюсь, що цього разу вже безповоротно.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
