Про фальшиві "скрепы" або російська шизофренія на марші
Нещодавно мою увагу привернуло розлоге інтерв'ю Голови Конституційного суду РФ В. Зорькіна, в якому він, зокрема, сказав таке: "При всех издержках крепостничества именно оно было главной скрепой, удерживающей внутреннее единство нации".
За усієї суперечливості цього твердження, я б не став його коментувати, якби це не було словами "верховного блюстителя" державного права сусідньої держави, які, вочевидь, віддзеркалюють життєве кредо значної (а, може, і переважної) частини її правлячої верхівки.
Більше того, раніше подібні думки висловлювали й інші помітні представники російської інтелектуальної еліти. Наприклад, близький до Кремля відомий діяч Н. Міхалков казав таке: "Ведь что такое было крепостное право? Крепостное право – это патриотизм, закрепленный на бумаге. Человек был связан со своей землей-матушкой не только чувством долга, но и документально. Крепостное право – это мудрость народа, это четыреста лет нашей истории".
Огидні "іздєржкі" російського кріпосництва, яке практично нічим не відрізнялось від рабства, не сприймались навіть свободомислячими представниками тогочасної російської еліти від Радіщева до Герцена, не кажучи вже про український народ, якому це "щастя" було подароване братською Росією. Пам'ятаєте, як у нашого Кобзаря:
"Село неначе погоріло,
Неначе люди подуріли,
Німі на панщину ідуть
І діточок своїх ведуть!...
І я, заплакавши, назад
Поїхав знову на чужину.
І не в однім отім селі,
А скрізь на славній Україні
Людей у ярма запрягли
Пани лукаві... "
Якщо продовжити історичну ретроспективу у світлі думки, висловленої головним російським конституціоналістом, то можна прийти й до інших вражаючих висновків.
"Скрепами" совєтського народу був комуністичний тоталітарний режим з такими "незначним дріб´язком" як ГУЛАГи, голодомори, русифікація, залізна завіса, політичні репресії, боротьба з інакодумством тощо.
Як це типово для російської великодержавної свідомості – кидати в пекельне горнило людські життя, нехтувати усіма цінностями цивілізації, такими, зокрема, як законність, свобода, справедливість, виправдовуючи усе імперськими міфами, покликом загадкової російської душі чи користю для "скреп"!
Зрештою, хіба не те ж саме ми спостерігаємо у ставленні Росії до України сьогодні? Заради імперських "скреп" Росія брутально розтоптала Договір про дружбу з Україною, Статут ООН, Хельсінкський Акт та інші міжнародні документи, викликавши одностайний осуд усього цивілізованого світу.
Заради них же найбільша за територією держава світу урвала ще шматочок сусідської землі "кримнаш"... В ім'я цієї химери гинуть на Донеччині та Луганщині ні у чому не винні люди, а божевільні від крові й безкарності найманці та кримінали руйнують і грабують, втюхуючи місцевому населенню, що у такий спосіб вони будують омріяну "Новоросію"...
Але це – не просто помилкова політика. Це – сутність і одночасно прояв московського бачення світу. Ми є свідками загострення російської національної шизофренії. Усім світом мусимо приборкати цю хвору країну.
