А чи можна було б без плагіату?
Нещодавній Указ Президента про створення в структурі Національного Інституту стратегічних досліджень (НІСД) Центру досліджень проблем Росії і порадував, і здивував.
Порадував тому, що, нарешті, після багатьох десятиліть влада зрозуміла, що теперішніх проблем з Росією можна було б, скоріш за все уникнути, якби ми аналізували, що це за "штучка", та вчасно реагували на появу потенційних загроз (залишаємо за дужками, звичайно, газову трубу, на якій сиділи майже усі наші можновладці та для яких газові гешефти були на порядок важливіші, ніж державні інтереси).
Отже, є надія, що держава, нарешті, повернеться обличчям до аналізу джерела цих загроз, а саме нашого ще досі стратегічного (!!!) партнера (привіт Верховній Раді, яка впритул не хоче бачити цю нісенітницю і денонсувати т.зв. договір про "дружбу").
Бачу в появі цього указу і зростаючу роль громадянського суспільства, яке вимагає зовсім іншого підходу до відносин з країною- агресором і, до речі, вже давно, хоча, може, і не дуже системно, намагається вивчати цю країну.
Спробою подивитися на Росію комплексно, фокусуючи увагу на найважливіших аспектах її розвитку, стало створення більше, ніж півтора року тому Центру дослідження Росії, який об'єднав знаних експертів, які розуміються на російській темі далеко не з підручників. Вже проведено кілька цікавих міжнародних конференцій, на черзі – наступні, як і інші важливі заходи.
Поява нової одиниці, що опікуватиметься російською проблематикою у структурі НІСД, є, на мою думку, позитивним моментом, що дозволить об'єднати зусилля як держави, так і громадянського суспільства на цьому важливому напрямку. Наш Центр до такої співпраці готовий.
Але є одне "але", що і викликало здивування.
Порівняйте, будь ласка,:
- Центр дослідження Росії
та
- Центр дослідження проблем Російської Федерації.
У назві щойно створеного Центру новим, як бачимо, є лише слово "проблем". Все інше повністю співпадає з назвою Центру, який вже діє півтора роки.
За часів совка це називалося "спионерить" або ще якось, а в культурних товариствах -крадіжкою інтелектуальної власності, плагіатом.
Добре відомо, що клептократія є характерною рисою російського буття. Від чужої історії до чужої землі. І так – століттями. Але ж ми вивчаємо Росію не для того, щоб брати найгірше з її досвіду.
Сильна влада – та, яка не боїться визнавати свої помилки та виправляти їх.
Цікаво, чи є такою наша влада?
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
