Час остаточних рішень
За кілька останніх днів Брюссель порадував двічі: спочатку щодо безвізового режиму, потім – продовженням санкцій проти Росії. Звичайно, це не дається просто: п'ята колона Кремля продовжує настирно розхитувати європейську єдність, не розуміючи, що після того, як конструкція (не дай, Боже) завалиться, вони вже не будуть потрібні. І, за російсько- радянською традицією, просто "пойдут в расход" (книжок з російської історії, звісно, не читають).
На цьому тлі особливе значення мають країни-локомотиви європейської єдності. Попри усі проблеми, що виникають, їхнє політичне керівництво розуміє, що альтернативою такому розвитку знову будуть війни. Саме тому, маючи жахливий досвід минулого, у справі зміцнення європейського проекту перед веде Німеччина. До цього слід, безумовно, додати не лише політичну мудрість, але і сміливість її керівництва. Знімаємо капелюха!
Дуже важливо, що німецьке керівництво дедалі більше замислюється над тим, як насправді має виглядати об'єднана Європа. Після агресії Росії проти України навіть найзапекліші русолюбо-боти починають розуміти, що розмови про якісь спільні простори "від Ванкувера до Владивостока" є нічим іншим, як політичним маренням. Російська "Realpolitik" допомагає їм злізти з хмар на грішну землю та прийняти як об'єктивну даність те, що з Росією, принаймні у її теперішньому вигляді, адекватним європейцям не по дорозі.
З іншого боку, позитивні зміни, що хоча й поволі, неоковирно і непослідовно, але невпинно відбуваються в Україні, Грузії та Молдові, дають розуміння меж сучасної політичної, ментальної та культурної Європи. Зрозуміло, що центральним елементом тут виступає Україна, беручи до уваги її масштаби, потенціал та геополітичне значення. Тому зовсім не випадковою, на мою думку, є та увага, що приділяється нашій країні у ключових європейських столицях.
У цьому зв'язку мене дуже позитивно здивував і порадував один матеріал, який нещодавно було підготовлено в надрах провідної політичної сили Німеччини – ХДС. Ось деякі його елементи:
- Мета Москви полягає у тому, щоб дестабілізувати ситуацію в Україні та не дозволити останній реалізовувати свій євроінтеграційний курс. Це – виклик для ЄС. Путін не вважає Євросоюз серйозним партнером. Тому допомогти Україні бути успішною є завданням для ЄС.
- Підписавши Угоду про асоціацію Євросоюз взяв на себе серйозні зобов'язання, у тому числі й забезпечення суверенітету України та її європейського вибору. Неєвропейська Україна буде фактором дестабілізації, що впливатиме також і на її сусідів. Навпаки – від успішної України виграє сам Європейський Союз. Для зовнішнього світу успіх ЄС в "українській темі" буде свідченням його здатності грати глобальну роль.
- ЄС має позбутися ілюзій, що за умов російської агресії Україна самостійно зможе подолати свої проблеми, – їй потрібна допомога. Німеччина відіграє у цьому провідну роль. Важливим буде також залучення інших європейських партнерів, а також ключових лідерів та інституцій ЄС.
- Німецький уряд має започаткувати спеціальну програму допомоги Україні, яка матиме не лише суто політичний, але й дуже серйозний фінансово-економічний вимір тощо.
Мені здається, вже сама поява такого матеріалу свідчить про колосальний зсув у свідомості верхівки німецького політичного істеблішменту. Синдром політичної провини перед Росією за жертви фашизму минає (хоча, як відомо, серед тих "російських" жертв величезна частина припадала саме на українців, білорусів, грузинів та представників багатьох інших народів. Чи достатньо це усвідомила Німеччина? Може не лише перед тими треба було вибачатись?). Те, що Росія проводить агресивну політику, намагається зламати післявоєнний політичний устрій і повернути світ до епохи воєн, стає зрозумілим для усе більшої частини німецьких політиків, які вбачають у цьому реальну загрозу не лише для самої Німеччини, але й для Європи в цілому.
Але саме тепер час перекладати ці правильні теоретичні міркування на практичну основу і приймати остаточні рішення. Брюссель дає позитивний приклад. Якщо зараз і Німеччина започаткує таку широкомасштабну програму взаємодії з Україною, це стане поворотним моментом не лише у наших двосторонніх відносинах, але й у сучасній історії Європи в цілому. Додаючи до цього допомогу партнерів ЄС, а також США і Канади, ми можемо з надією дивитися у наше спільне європейське і північноатлантичне майбутнє.
Отже, діяти!
Нам – Україні, долаючи спротив тих, хто тягне нас усіх у російсько – совковий світ.
Німеччині – демонструючи своє європейське лідерство і відповідальність.
Веселого Різдва і щасливого (та вирішального) Нового року!
Frohe Weihnachten und ein glückliches (sowie entscheidendes) Neues Jahr!
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
