"Слабейший вариант"
Саме ці слова одного мого колеги спливли на думку, коли я почитав, що планує робити МЗС у разі успішного для Росії голосування у Парламентській Асамблеї Ради Європи. Прочитайте, будь ласка, ще раз: "Якщо Росія отримає омріяну індульгенцію, не зробивши жодних поступок, то наші підходи до участі у Раді Європи стануть більш прагматичними. Ми не робитимемо формальних ввічливих жестів у бік інституції, що дискредитувала себе. Україна працюватиме над подоланням існуючих викликів – проте не буде підтримувати кроки, які не мають нічого спільного із захистом прав людини, а лише слугують прикриттям політичних інтересів".
https://www.eurointegration.com.ua/articles/2019/06/12/7097218/.
Дуже красиво, але беззмістовно. Після такої заяви можна хіба що білий прапор вивішувати і йти у полон здаватися. Наші "друзі" в ПАРЄ, судячи з деякої інформації, саме так її вже і розцінили.
А можна і потрібно було б діяти інакше. Попереду є ще цілий і дуже важливий тиждень.
Слід, зокрема. було б:
- Голові Верховної Ради України надіслати звернення до своїх колег у країнах Ради Європи, крім, зрозуміло, Росії;
- головам комітетів у закордонних справах та з прав людини Верховної Ради України надіслати звернення до своїх колег у країнах Ради Європи, крім, зрозуміло, Росії;
- членам парламентської делегації України надіслати звернення до УСІХ своїх колег в ПАРЄ, крім, зрозуміло, Росії;
- Міністру закордонних справ України надіслати звернення до своїх колег у країнах Ради Європи, крім, зрозуміло, Росії;
- Міністр закордонних справ України мав би доручити послам України у країнах- членах РЄ зробити демарші на найвищому політичному рівні, те ж саме мало б стосуватися і Постійного представника України при РЄ;
- демарші мали б бути зроблені і послам країн-членів РЄ у Києві.
Окрему роль мав би відіграти і новий Президент України:
- знаючи позицію Франції та ФРН у просуванні інтересів Росії в ПАРЄ, ця тема мала б стати однією з ключових під час наступних візитів до цих країн;
- Президент так само мав би звернутися до своїх колег у країнах-членах РЄ з відповідним посланням тощо.
Цей перелік, звісно, не є повним. Є ще чимало інших непублічних інструментів, які слід задіяти у таких ситуаціях і про які не говорять надто голосно.
Не менш важливим є і суть таких послань. Якщо ми збираємося "проковтнути" свою поразку, упакувавши їх у фразу про те, що "будемо прагматичними", на нас просто не звернуть увагу. Позиція має бути іншою: або Росія, або Україна+. А цей + може означати участь кількох інших країн РЄ, які так само, як і Україна, не хочуть її перетворення у майданчик для балаканини про права людини, а не про їхній реальний захист. І мова має йти навіть не про ПРИзупинення участі, а про ВИХІД з РЄ, яка власними руками може поховати свої ж принципи. І нехай тоді у "друзів Путіна" про це болить голова.
І останнє. Фальшива, але, мабуть, самою Москвою розігнана теза про те, що тепер "нещасних росіян" нікому буде захищати, розвалюється як картковий будиночок, якщо її розвінчуванням реально зайнятися. Фактів – тисячі, аргументів – море. Якщо цього не робили, то слід запитати, чому. Але і зараз ще не пізно підготувати необхідні матеріали і розповсюдити їх, щонайменше, серед депутатів ПАРЄ.
Битися за свої інтереси треба до останнього.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
