У Донецьку не лише тримають за ґратами Бориса Пенчука. Там досі бояться Василя Стуса!
Донецький національний університет заслуговує на те, щоби носити ім'я великого поета і Героя України Василя Стуса. Кому це не байдуже, прошу підтримати нашу спільну ініціативу, залишивши свій підпис на http://inlit.com.ua під відповідним Зверненням до Міністра науки й освіти України І.О. Вакарчука
Ні-ні, я наразі не прагну порівнювати ці дві постаті. Хоча... Дещо спільне таки є – до в'язниці обоє потрапили за висмоктаними з пальця звинуваченнями. Василева душа не могла змиритися з сірим беззаконням доби застою, а Борис у час "демократичних реформ" повірив політичним авантюристам. Але це тільки ще один штрих до "донецької" теми, серйозна розмова про це ще попереду.
Сьогодні – ж про інше. Не можу збагнути, чому коли приїжджаю до Донецька, бачу більшість нормальних людей, а владу собі вони обирають, м'яко кажучи, сумнівну. Бо що це за чиновники такі, що тремтять осиково від будь-якої нормальної пропозиції? (До речі, пальці судді, яка оголошувала рішення про подальше утримування хворого Б.Пенчука під вартою теж тремтіли).
А пропозиція проста і логічна – Донецькому національному університету варто присвоїти ім'я Василя Стуса – найвідомішого у світі та найвидатнішого випускника цього ВНЗ. З такою ініціативою до місцевої влади звернулися студенти та випускники ДНУ, але, як то кажуть, з нальоту наштовхнулись на стіну нерозуміння і тупого "Нє дадім!"
То чому донецькі можновладці бояться Стуса? Надто яскрава і сильна він постать, з такого приклад легко брати. А ще й свій, з пелюшок донецький. Так і бачиться мені – стоїть високий і плечистий Василь Стус, а десь низько-низько, біля самих його обцасів якісь моськи тоненько подзявкують. Йому б їх копанцями розігнати, але він просто на них не зважає, шляхетна ж бо людина!
То ж і всім нам пора на цього Велетня Духу рівнятися...
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
