Чиї вуха стирчать із "українського" антисемітизму?
Інколи я шкодую, що в мені немає ні краплини єврейської крові. Бо дивно якось виходить – яким боком не торкнись питання українсько-єврейських стосунків, хтось тебе неодмінно облає. Байдуже, з яких ідеологічних позицій.
Але проблема є, вірніше, її весь час прагнуть роздувати. Оце ж побачив на одному сайті – праворуч реклама "нового героя сучасності" Ратушняка з його "сільрадою Ізраїлю", ліворуч – Табачнік з висловом про "галічанскую окупацію". Ще б поруч трішки про МАУП згадати, приправити усе це елементами тягнибоківщини – і матимемо повний комплект, з якого потім легко й висновок сформулювати – отакі ми, українці, кляті антисеміти, расисти, хвашисти та інші погані істоти.
Чому я ставлю поруч ці одіозні об'єкти? От є таке відчуття – з одного вони тіста і від однієї мами. І діють схожими методами, хіба лише Табачнік оригінальний – здається, його провокативним висловлюванням немає меж, ось-ось якісь "оголтєлиє націоналюги" упіймають і добряче фейс начистять... Отоді й кричати час настане: "Пробі! В Україні б'ють євреїв!" Хоча й цей лемент буде співзвучним із найновішим варіантом – "Євреї засмічують Ужгород своєю макулатурою!"
Тьху! Аж шляки трафляють, як кажуть наші "окупанти-галичани" від усвідомлення, на які політичні "розводки" ми іноді реагуємо. Особливо прикро за справжніх патріотів, які нерідко заковтують подібну наживку – пасіонарним особистостям потрібне постійне відчуття боротьби, тож чому б їм не нав'язати ще й конкретного ворога?
Тож, якщо уважно все проаналізувати – як постійну діяльність згаданих вище персоналій та спільнот, так і залежність подібних вибухів антисемітизму від тих чи інших політичних реалій – можна легко почути "нєзабвєнний" запах питомого російського чорносотенства. "Бей жідов, спасай..." Кого, панове? Тоталітарну Росію, яка останнім часом навіть примарні залишки дружньої усмішки стерла зі своєї ведмежої морди?
Є речі, які не заперечить ніхто. Так, це факт, що більшість українських олігархів – євреї, але я не знаю, скільки у нас в країні є євреїв бідних. Думаєте, жодного? Вмикаю Станіславського – не вірю! Далі – чи всі українські євреї є носіями табачніковського світогляду? Не думаю, бо навіть з суто меркантильного боку, це невигідно. А, за великим рахунком, всіх людей болить однаково...
І наостанок. Я завжди себе відчував патріотом і націоналістом, і мені завжди було приємно, коли до розвитку моєї країни долучалися люди інших національностей. Вже багато років я збираю матеріал для книжки, робоча назва якої "Неукраїнці в українській культурі". Таких, виявляється, є дуже багато, але ж чому, чому – ми ж не імперія, не метрополія? Відповідь проста – насправді, в більшості своїй, ми, українці, НОРМАЛЬНІ!
P.S. Нещодавно мені зателефонував польський колега: "Слухай а це правда, що жиди воювали у вашій УПА? Мене це дуже здивувало..."
