Не панікуймо! У смерті обраних немає...
Якщо вірити нашим ЗМІ, кількість смертей від простого, свинячого та каліфорнійського грипу (досі ніде чітко не вказано, від чого ж помирають люди) постійно зростає. 60 випадків – у порівнянні, наприклад, із кількістю загиблих у ДТП чи померлих від раку, цифра не надто вражаюча, але майже 200 тисяч хворих, з яких понад третина – діти – викликає, як мінімум, занепокоєння. Та впадати у паніку, яку злагодженим хором нагнітають влада і ЗМІ – просто не варто. Чому? Бо той, хто панікує, втрачає адекватність. А нашим владоможцям і владодержцям, схоже, лише й хочеться, аби ми були неадекватними і сприймали все саме так, як їм того хочеться, вибачте за каламбур.
Отже, якщо це насправді пандемія, а не частина виборчої технології наших цинічних кандидатів на президентське корито, кожен з нас має зібрати всю свою мужність, духовну міць і здоровий глузд і, виконуючи профілактичні вимоги, хоч інколи подумки звертатися до Бога яко Вищої Сутності. Бо, як свідчить історія, жодної логіки епідемія не дотримується – одні ховалися і усамітнювались, і при цьому гинули, інші, як, до прикладу, чимало лікарів та працівників ритуальних команд, максимально контактували з хворими і залишалися живими. Відповіді на це запитання можна шукати, але навряд чи хтось її вичерпно сформулює.
Тому жарти на кшталт, "нарешті москалі винайшли вірус, який вражає винятково бандерівців", є, м'яко кажучи, недоречними. Епідемія не цікавитиметься ні національністю, ні політичними уподобаннями, не кажу вже про фінансовий стан і держані посади. Тому, якщо це все ж таки технологія, ще не пізно одуматися, шановні її автори – інколи доля здатна втнути дикий жарт і вигадка може дуже швидко перетворитися на правду. Це як з доктором Гільйотеном – сам вигадав знаряддя страти, сам на нього і втрапив!
Але, як би там не було, люди помирають. І це страшно, бо гинуть наші співгромадяни, неповторні особистості, кожна з яких, за Конституцією, є найбільшою цінністю для держави. І найбільш неприємно вражає те, що для одних це невимовне горе, а для інших – джерело піару. Хіба не можна просто виконувати свою роботу, не запускаючи в ефіри нікому не потрібних звітів про її "успішний перебіг"? Хіба потрібно розганяти інформацію про те, що якийсь там кандидат зі свого виборчого фонду виділив цілий мільйон гривень для боротьби із грипом ще й інших до того закликав? Вибачте, але той, хто допомагає людям анонімно, благодійник, а той, хто це афішує – лише самовдоволений негідник... Та і де він узяв той мільйон, врешті-решт?
Про всілякі бидляцькі піар-дзявкання з боку різних "аппозіционєрів" та "вєрних лєнінцев" узагалі мовчу – що візьмеш з убогих духом?
Отже, не панікуймо! Мине ще кілька днів, і стане зрозумілим, що ж відбувається в Україні насправді. Головне – треба бути внутрішньо готовими до всього...
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
