Крути – це круто!
30 січня 2010 р., о 15.00, в актовій залі Інституту філології КНУ ім. Шевченка (бульвар Тараса Шевченка, 14) відбудеться вечір пам'яті героїв Крут "Крикнули кровію Крути".
До участі запрошені: гурти "Сад" (Дніпропетровськ), "ДельТора" (Полтава), "PoliКарп" (Київ), "НАголос на ГОЛОС" (Київ), кобзар Тарас Компаніченко, барди Сергій Василюк ("Тінь Сонця"), Едуард Драч, Володимир Пироженко, поети Іван Малкович, Василь Герасим'юк, Сергій Пантюк, літературне об'єднання "Sevama", Карина Тумаєва, Юля Нестерова, Стас Терен з "Літклубу 99" та молоді поети з Інституту філології.
Далекого 1999-го року в одному зі своїх віршів (збірка "Володар вогню", пізніше текст увійшов і до вибраного) я сказав, що "Крути – це не круто". Зрозуміло, вірші – не проза, тож роз'яснювати, чому саме такі слова вирвалися з душі, не випадало. Дехто з "великих патріотів" проголошував мене мало не ворогом, але твердо вважаючи, що поетична мова – не привід для дискусії, я лише усміхався. А потім у літературному просторі з'явилася рецензія Олега Солов'я, де письменник і літературознавець з Донецька зрозумів і розтлумачив те, що я намагався донести віршем тоді, і зараз ще раз повторю: нам не личить скиглити над своїм минулим!
І слава Богу, що до більшості українців нарешті дійшло – героїзм треба звеличувати і максимально пропагувати. Робити це треба щиро і переконливо – так, щоб сьогоднішня молодь не сльози-шмарклі пускала над могилами тих же захисників Крут, а прагнула в серцях своїх запалити вогонь боротьби, жертовності та відповідальності. Тут і державним установам не зле було б долучитися – наприклад, заснувати грант на кращий кіносценарій та подальшу його екранізацію на тему битви під Крутами. А то про подвиг 300 спартанців знає кожен школяр (Голівуд бо не дрімає), а от чи кожен знає про наших же "крутянців"? Ще й за умови, що нащадки чужинських зайд, які лише й уміли воювати, що в десятки разів більшою кількістю, досі живуть на нашій землі і навіть дозволяють собі приймати рішення від нашого імені.
Свіжа інформація – один з районних донецьких судів сьогодні заборонив студентам Донецького університету публічно відзначити День пам'яті героїв Крут. Це ж, вочевидь, було проголошено "іменем України"! Нікого не шокує це блюзнірство? У будь-якій цивілізованій країні за подібне антидержавне рішення суддя сам би перетворився на підсудного. Але, вочевидь, у нас немає держави – є лише зграя сумнівних нуворишів, які про людське око гризуться, а на своїх потаємних бенкетах цілуються. Тому дуже близький той час, коли громадяни зовсім під іншим кутом подивляться на своїх горе-зверхників.
А наразі – слава героям – студентам Донецького університету, які боролися, борються і будуть боротися з різноманітною антиукраїнською наволоччю до перемоги! Це дійсно круто! Бо рицарі Крут, Степан Бандера, Василь Стус – це і є справжня Україна! Це неймовірна сила віри і велич духу! Тому і бризкає слиною всіляка "шелупонь", бо насправді – тремтить від страху. Бо справжня Україна народжує не рабів, не бидло, а витязів.
Також висловлюю глибоку шану київським студентам, які зорганізували дійство, інформацію про яке подаю на початку цього посту. Бо героїв мають оспівувати нащадки віщого Бояна – поети, кобзарі і барди-співці.
А ви, нікчемні політикани, геть свої брудні лапи від нашої слави!
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
